60-річний мешканець селища Рокитне Микола Кирильчук, що пише під творчим псевдонімом Василь Кирмик, опубліковував у групах Рокитнівщини пост із розповіддю про нелегкі обставини свого життя та поділився своєю заповітною мрією.
«Практично упродовж свого життя, а тим паче, працюючи кореспондентом районної газети, написав чимало прозових та поетичних творів, зробив безліч фотографій про життя не тільки рідного поліського краю, а нашої України.
Так сталося, що за весь цей період я архівував свої творіння, відкладаючи на подальше плани видати збірку. Матеріалів назбиралось не на одну книжку. Минулого року лікарі констатували у мене досить серйозну хворобу – рак печінки І групи. Отримуючи мізерну пенсію – 1560 гривень, я не мав фінансової можливості зробити необхідну операцію та якісно пролікуватись. Звертання до благодійників, на жаль, не допомогло.
Хвороба прогресує, але турбує мене не це. Щоб залишити пам'ять про себе, про своїх земляків, про патріотів-українців, про неповторну красу нашої України взагалі та рідного Полісся зокрема, я маю величезне бажання видати хорошу збірку власних творі, і тому звертаюсь до вас із проханням допомогти мені».
А вже увечері того ж дня схвильований автор поста повідомляв краян:
«У кінці цього дня до мене на велосипеді приїхав директор Дертівської школи, депутат Рокитнівської районної ради Анатолій Корнійович Крупенко, щоб вручити особисто від себе 1000 гривень, від сина Юрія - 500 та від дочки - Віки Поліченко - 200 гривень на видання збірки.
Знаєте, це зворушило мене без меж! Навіть не здогадувався, що в наших земляків така швидка реакція на людські проблеми.
Зізнаюсь відверто, я не міг не прихопити свій фотоапарат, щоб не зафіксувати цю воістину історичну подію. Принаймні, для мене. Як не стати перед такими людьми на коліна, знаючи, що Анатолію Корнійовичу потрібно було в темноті ще долати 12-кілометрову дистанцію в Кисоричі.
Від щирого серця доземно вклоняюсь вам, дорогі мої кисорці!
Перший внесок, як і перше кохання, не забудеться ніколи.
Дякую всім, хто прочитав і поділився моїм зверненням!
Ваш Василь Кирмик - Микола Кирильчук.
До нових зустрічей!
P.S. Гарантую (якщо, зрозуміло, доживу до цього часу) кожному моєму благодійнику та небайдужому свою ще невидану книжку з особистим автографом».
Ми бажаємо пану Миколі не тільки дочекатися першої, а й наступних збірок, а також одужання й натхнення на нові твори.
Меценати, благодійники, іноді, аби почуватися щасливими, варто зробити щасливою хоча б одну людину, котра потребує допомоги чи уваги. Земля насправді дуже маленька, а світ із прогресом глобалізації таки стає щораз тіснішим. Тож знайти пана Миколу, аби допомогти йому, неважко. Один зі способів – написати на творчу сторінку автора Василь Кирмик.
