Військовий з Рівненщини відпросився на два дні з госпіталю

Військовий з Рівненщини з позивним "Зять" служить у 68-й окремій єгерській бригаді ім. Олекси Довбуша

Про це повідомило  "Еспресо.Захід".

"Я з Рівненщини, позивний у мене "Зять". З'явився він через жарт - коли бригада ще формувалася, ми з побратимами пішли в магазин, а нам назустріч - дівчина з мамою, то я й спитав у мами, чи їй зять не потрібен. То мене й прозвали "Зятем", - каже військовий.

"Я з Рівненщини, позивний у мене "Зять". З'явився він через жарт - коли бригада ще формувалася, ми з побратимами пішли в магазин, а нам назустріч - дівчина з мамою, то я й спитав у мами, чи їй зять не потрібен. То мене й прозвали "Зятем", - каже військовий.

Чоловік зазначає, що на фронті навчився стріляти з різної зброї - кулемета, гранатомета, зараз стоїть за новеньким "браунінгом". "Вибігаю з кулеметом на позиції під ворожими кулями, щоб подавити їхній вогонь і вберегти хлопців. Одного разу так вийшло, що мені прилетіла міна, в нозі залишився осколок. Відправили мене у Вінницю в госпіталь, то я звідти відпросився на два дні, щоб одружитись", - згадує боєць.

Дружина військового Анна - професійний художник, малює портрети, натюрморти, висипає бурштином картини. Її роботи продаються по всій Європі та Америці.

"Познайомились ми просто у місті - я побачив красиву жінку, підійшов і заговорив. Коли вона дізналась, що я молодший на 15 років, то була проти стосунків, але я її переконав, що вік коханню не завада", - розповідає чоловік.

Після госпіталю боєць повернувся до росомах: "Тут у мене друг дитинства, з яким ми разом пішли у військкомат, служимо в одній роті. То я собі сказав, що ми разом вернемося додому з перемогою. А у єгерів настрой бойовий - валим і валим. Ніякі мобілізації на росії нас не зупинять. Ми тут за сім місяців вже усі як одна сім'я".

Після дембеля чоловік планує побудувати великий гарний будинок, викопати ставок, а біля ставка "парилочку". "Але в першу чергу зробимо дитину - маленьку кучеряву дівчинку. Буде сестричка доньці дружини, яку я виховую як рідну. А ще візьму свою роту росомах і поїдемо на рибалку й шашлики, днів п'ять гарно посидимо з палатками. Більшої винагороди нам і не треба!" – мріє військовий.