У Серниках знайдено унікальну печать роду Полюховичів

Особливістю села Серники, яке розташоване в Зарічненському районі, є те, що переважна більшість місцевих мешканців – нащадки шляхетського роду Полюховичів родового гербу «Наленч», відповідно – носять прізвище Полюхович. А ще цікавіше те, що жителі не тільки мають спільне прізвище, а й часто повні  тезки одне одному.
Так, серед Полюховичів налічується понад п’ятдесят Іванів Івановичів та понад сорок Василів Васильовичів. А от серед жіночої статі популярним залишається ім’я Марія. Щоб принести пошту саме тому Полюховичу, кому вона адресована, листоноші розрізняють їх за вуличними прізвиськами: наприклад, Ковпачок, Козачок, Ябетка, Льотчик, Ризикант і так далі.

Перша згадка про село датована 1449 роком. Однак місцевий житель Василь (здогадайтеся, яке у нього прізвище… так, також Полюхович), який понад дванадцять років колекціонує історичні знахідки рідного краю, а також активно цікавиться історією західної України, розповідає про те, що історія села Серники розпочалася ще задовго до офіційно датованої згадки.


«Ми чуємо, що Полюховичам належали Серники, – розповідає пан Василь, – Але, якщо уважно досліджувати історію, можна простежити, що польська королева Бонна за заслуги в охороні кордонів країни виділила Полюховичам лише декілька дворів. Не потрібно забувати, що були двори, які належали й іншим людям. Тобто, можна сказати, що Серники мають давнішу, але недосліджену історію. У Полюховичів було багато дітей, внуків, правнуків, отож згодом вони перетворилися в дрібний шляхетський рід, який, крім власного гонору та шляхетського пояса, більше нічого й не мав».


До речі, Василь Полюхович має у своїй колекції шляхетські печаті, монети, одяг, а також цікавиться шляхетськими родинами Полісся та Волині. Раніше він колекціонував монети Великого князівства Литовського – монети Любарта Волинського, а найцікавішим у своїй колекції вважає печать князів Сангушків із гербом «Погоня», яку придбав у знайомого волинянина. Пі­дозрює, що печать знайдена в районі Ковеля, адже саме там знаходився один із родинних маєтків цих князів. У майбутньому, як зізнався чоловік, із цих знахідок мріє створити мінімузей.


А ще в 2012-му році Василь Полюхович купив печать гербу «Наленч» у чоловіка, який випадково відкопав її у себе на городі, поблизу села Серники. Довго нікому не показував, адже досліджував її. Так, печатка має зображення круглої пов’язки, зав’язаної внизу, розташованої на щиті із латинськими літерами «І» та «Р».
Як зазначає сам колекціонер, знайдена печатка виконана з бронзи, ручка частково зламана. Потертість знахідки свідчить, що її власник упродовж тривалого часу користувався нею. Можливо, вона навіть передавалась у спадок від батька до сина, на що вказує перегравіювання літери «І». Розмір печатки – 28 мм. На матриці нарізано спрощений герб Наленч – пов’язку, зав’язану на вузол і поміщену в коло. Щит, на якому розташована пов’язка, з обох боків прикрашений пальмовими гілками. Над щитом викарбувана корона, а з обох її боків латинські літери «І» та «Р».
Кожен шляхтич ставив власну печать, підтверджуючи свою особистість. Враховуючи місце знахідки, а також ініціали прізвища, які мали б розпочинатися з української літери «П» (в оригіналі – «Р»), можна стверджувати, що ця печатка належала Полюховичу.
За стилем виконання та формою ручки печатки вказану знахідку можна датувати кінцем XVII ст. – середи­ною XVIII ст. Як відомо, з початку XVIII ст. чисельність шляхти, яка користувалась особовими печатками, почала зменшуватися. Водночас, у зв’язку з тим, що рід Полюховичів множився, і кількість малоземельної й безземельної дрібної шляхти ставала дедалі більшою, виникає запитання: кому ж саме із Полюховичів могла належати знайдена печатка?
Звернувшись до реєстру Пінської шляхти за XVIII століття, каже Василь Полюхович,  легко встановити, що у цей час село Серники належало до Пінського повіту. Враховуючи попередні міркування, найбільш імовірно, що власником особової печатки був саме Полюхович Серницький Іосіф.
Василь Полюхович зізнається: «У подальших дослідженнях ця версія може підтвердитися: можливо, в земських документах або в судових справах XVIII ст. віднайдеться відтиск відповідної печатки. Проте вже зараз можу стверджувати, що, враховуючи всі зазначені факти, знахідка однозначно належала Полюховичу».


• Олександра Нагорна

© Авторські права захищені. При використанні матеріалу обов'язково вказувати прізвище автора та сайт www.visti.rovno.ua.  Для електронних ЗМІ — обов'язкове активне гіперпосилання «Вісті Рівненщини» з переходом на використовувану публікацію на сайті газети.