Троїцька батьківська поминальна субота

Свята Церква підносить безперестанні молитви за спочилих отців і братів наших на кожному Богослужінні. Але, крім того, Церква творить у відведені дні особливе поминання всіх від віку померлих отців і братів по вірі, що удостоїлися християнського упокоєння, також і тих, які, забрані раптовою смертю, не були благословенні в загробне життя молитвами Церкви. Панахиди, що звершуються у ці дні називаються вселенськими.

В батьківські дні завжди можна побачити безліч людей, які йдуть на кладовища, щоб вшанувати пам'ять своїх померлих родичів, прибрати на могилах. Але також дуже важливо в цей день прийти до храму Божого на початок Божественної літургії, подати записку з іменами спочилих і помолитися за їхнє упокоєння, або хоча б поставити свічку. Записки можна віддавати відразу в кілька храмів, оскільки, чим більше буде підноситися молитов, тим краще для наших спочилих близьких. Саме молитви наші за спочилих є головною і неоціненною допомогою для тих, хто відійшов у інший світ.

У ці дні багато хто з нас зайняті своїми садами, і тому, на жаль, не всі знаходять час прийти в храм помолитися саме в день батьківської суботи. Але це можна зробити і напередодні, в п'ятницю – подати записку, щоб за наших близьких міг помолитися священик. А також добре, якщо ми будемо молитися за них кожного дня у домашній молитві.

Дуже добре говорить про це святий праведний Іоан Кронштадтський«Молись Господу за упокій праотців, отців і братів своїх щодня вранці і ввечері, нехай живе в тобі пам'ять смертна, і нехай не згасне в тобі надія на майбутнє життя після смерті…».

Крім того, дуже корисно подавати милостиню убогим з проханням помолитися за померлого. А також жертвувати на церкву і, коли під час Богослужіння будуть молитися за всіх благодійників, упорядників та жертводавців храму цього, то вас і ваших близьких обов'язково будуть поминати.

За Уставом Вселенської Православної Церкви напередодні свята Святої П'ятидесятниці (Тройці) звершується заупокійне богослужіння, як і в день першої Вселенської Батьківської Суботи, яка буває на м’ясопусній седмиці перед Неділею про Страшний Суд. Ця Батьківська субота отримала назву Троїцької і також, як і М’ясопусна, відбувається незадовго до посту, який починається через тиждень і називається Апостольським, або Петрівкою.

Це поминання спочилих бере свій початок з часів апостольських. Як про встановлення М’ясопусної Батьківської Суботи сказано, що «Божественні отці прийняли її від священних апостолів», так можна сказати і про походження Троїцької Суботи. У словах св. ап. Петра, виголошених ним у день П'ятидесятниці, є важлива вказівка на початок звичаю поминання спочилих в день П'ятидесятниці. Апостол в цей день, звертаючись до юдеїв, говорить про Воскреслого Спасителя: «Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті» (Діян 2, 24). А постанови Апостольські оповідають нам про те, як апостоли, сповнюючись Духом Святим в П'ятидесятницю, проповідували юдеям і язичникам Спасителя нашого Ісуса Христа, Суддею живих і мертвих. Тому Свята Церква з давніх-давен закликає нас робити перед днем Пресвятої Тройці поминання всіх від віку спочилих благочестивих праотців, отців, братів і сестер наших, тому що в день П'ятидесятниці закарбувалось спокутування світу освячувальною силою Животворчого Пресвятого Духа, яка благодатно і спасительно простягається, як на нас, живих, так і на померлих. Як в М'ясопусну суботу, показує ніби останній день світу, так і в Троїцьку, що показує собою останній день Церкви Старозавітної перед розкриттям у всій силі царства Христового у День П'ятидесятниці, Православна Церква молиться про всіх спочилих отців і братів. А в сам святковий день підносить за них, в одній з молитов, зітхання до Господа: «Упокой, Господи, душі рабів Твоїх, раніше спочилих отців і братів наших, і інших родичів по плоті, і всіх своїх у вірі, за яких і пам'ять творимо нині»

Поки людина жива, вона здатна каятися у гріхах і творити добро. Після смерті ця можливість зникає, але залишається надія на молитви живих. Господь Ісус Христос неодноразово здійснював зцілення хворих за вірою їхніх близьких. Житія святих містять безліч прикладів того, як за молитвою праведників полегшувалася посмертна доля грішників, аж до їх повного виправдання. Якщо ж молитва звершується за людину, вже помилувану Богом, яка знаходиться в райських оселях, вона все одно не залишиться марною, а звернеться на благо тих, хто молиться. Як говорив святитель Іоан Золотоустий: «Постараємося, наскільки можливо, допомагати спочилим замість сліз, замість ридань, замість пишних гробниць – нашими за них молитвами, милостинями і приношеннями, щоб таким чином і їм і нам отримати обіцяні блага». Молитва за спочилих – це наша головна і неоціненна допомога тим, хто відійшов в інший світ. Померлий не має потреби, ні в гробі, ні в могильному пам'ятнику, ні, тим більше, в поминальному столі – все це лише данина традиціям. Але молитва за спочилих – це обов'язок кожного православного християнина.

Щоб правильно пом'янути спочилого в прийдешню Троїцьку суботу, потрібно прийти в храм до початку служби та подати заупокійну записку з його ім'ям в церковний кіоск. Церква вшановує своїх чад поіменно, тому що Бог – наш Отець і для Нього кожна людина як рідне дитя, незамінне, неповторне у своїй особистості, а особистість людини закарбовується його ім'ям. У заупокійних записках імена пишуться повністю і в родовому відмінку (наприклад: за упокій – Людмили, Михаїла і т. д.). У священнослужителів потрібно вказувати сан, діти до семи років називаються немовлятами, від 7 до 16 років – отроками або отроковицями, якщо з дня смерті не минуло 40 днів – потрібно додавати слово «новопреставлений». Імена пишуться православні, тобто дані при Святому Хрещенні. За спочилих, імена яких написані в записках, священиком з просфори виймається частка і, з молитвою за прощення гріхів, омивається в Крові Христовій. Дуже добре подати убогим посильну милостиню з проханням молитися про померлого. Можна пожертвувати на поминання душі якусь їжу, для цього в храмах існують особливі панахидні столики. Найпростішим і поширеним способом жертви за померлого є запалення свічок. У кожному храмі є напередодні – особливий свічник у вигляді прямокутного столика з невеликим Розп'яттям. Саме сюди ставлять свічки з молитвою за упокій, тут відбуваються панахиди й заочні відспівування.

Після богослужіння православні християни йдуть на кладовище. З любові до покійного спочилого доглянути в чистоті і порядку його могилу – місце майбутнього воскресіння. Треба особливо стежити, щоб хрест на могилі не покосився, завжди був пофарбований і чистий. Прийшовши на кладовище, слід запалити свічку і хоча б коротко помолитися за спочилого. Якщо є можливість – попросити священика відслужити на могилі Літію (коротку заупокійну службу). Потім прибрати могилу чи просто помовчати, згадуючи дорогу людину. Їсти й пити (особливо горілку) на кладовищі християнину не личить. Не потрібно залишати на могилі їжу, щоб могила не зневажалися, наприклад, собаками. Продукти слід віддавати бідним.

Турбуючись за спочилих, живі стають виконавцями заповіді про любов і, значить, стають «учасниками небесних нагород». Молитви за спочилих потрібні не тільки їм, але і нам, тому що налаштовують душу на небесне, відволікають її від суєтного, зігрівають серце любов'ю до Бога. До того ж вони розташовують душі до виконання заповіді Христової – постійно готуватися до відходу. І це дає нам сили ухилятися від зла і утримуватися від гріхів.

Навіть якщо ваші близькі померли нехрещеними, і Церква їх поминати не може, ви можете помолитися за них самі, вдома, так само, як і за хрещених. Але краще зробити це, прийшовши до храму і на могилу в Троїцьку батьківську суботу.

Рівненська єпархія Православної Церкви України