Третя спроба нагодувати школярів

Адже дві попередні спроби завершилися крахом.  З цим запитанням  наш кореспондент і вирушив спочатку в головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, а потім – в управління освіти й науки.

Нагадаємо спершу нашим читачам, що проблема з гарячим харчуванням  учнів  шести почорноблених районів нашого краю та міста енергетиків  завжди була актуальною. Щоправда, допоки цієї справою опікувалися місцеві органи  і  виконавцем укладених угод виступали тутешні харчовики, особливих нарікань не було. Принаймні, так  запевняють самі освітяни. А ось з появою претендентів на тендерну перемогу з чужих, так би мовити, країв, справа ускладнилася.  Перша київська фірма, що отримала право на  харчування  школярів, свого екзамену не витримала, відтак довелося проводити черговий тендер, після якого угоду про співпрацю з профільним міністерством підписало дніпропетровське товариство з обмеженою відповідальністю «АВІКА». Та невдовзі і воно виявилося нездатним забезпечити надійне і систематичне харчування учнів шкіл північних районів Рівненщини. Тому співпрацю з ним  також було припинено. І в першому, і в другому випадку крайніми виявилися школярі.

- З першого  вересня цього року   гаряче харчування учнів організовано  в усіх шести районах області та місті Кузнецовськ, - розповідає заступник начальника головного управління праці та соціального захисту  населення облдержадміністрації Руслан Сивий.  Цією справою нині опікується новий переможець тендеру – київське ТОВ «МЕТСОБСТАР –ХК».

В управлінні сподіваються, що тепер все буде гаразд. До того ж, уже виплачено всі компенсації  школярам (від 180 до 190 гривень за місяць кожному) за зірване харчування  попереднім  виконавцем угоди. І понад 65 тисяч  учнів мають змогу  систематично споживати гарячі страви вартістю 10-12 гривень.

Як мовиться, дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти. Та в управлінні освіти й науки облдержадміністрації, все-таки, є певні побоювання щодо  можливого повторення недобросовісного  ставлення  виконавців до своїх зобов’язань. Керівник цієї структури Іван Вєтров, наприклад, за те, щоб подібні тендери проводилися за участю місцевих  харчовиків, оскільки їм зручніше забезпечувати повноцінне гаряче харчування дітей, ніж  фірмам з віддалених куточків України. Та й угоду про співпрацю, на його думку,  переможець тендеру має підписувати не з міністерством, а з управлінням  праці і соціального захисту облдержадміністрації, що сприятиме надійнішому контролю за виконанням усіх  передбачених умов.

Зрештою, час покаже, хто має рацію, і чи попередні зриви угод були наслідком непрофесійності  тендерників  чи просто спробою  нагріти руки на дітях.

Юрій Береза