Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

The Washington Post опублікувала деталі плану Путіна та розповіла, як США попереджали Зеленського

Газета The Washington Post опублікувала розгорнутий матеріал щодо планів російського диктатора Володимира Путіна перед великою війною проти України, про які адміністрація президента США Джо Байдена знала ще восени 2021 року. Вона також повідомляє, що Штати намагалися переконати в ризику вторгнення прзидента Володимира Зеленського та своїх союзників.

За даними видання, вперше цей план обговорювали в жовтні 2021 року на нараді в Білому домі за участі американських високопосадовців, повідомляє Цензор.НЕТ.

Плани Путіна передбачали захоплення більшої частини України. Росіяни мали атакувати з півночі, по обидва боки від Києва. Одні сили мали рухатися на схід від столиці через Чернігів, а інші мали обійти Київ із заходу, просуваючись на південь із Білорусі через "природний пролом" між Чорнобильською зоною й навколишніми болотами. Росіяни планували захопити Київ за 3-4 дні, усунути від влади Володимира Зеленського та встановити маріонетковий уряд.

Окремо російські війська мали прийти зі сходу та пройти через центр України до Дніпра, а війська з тимчасово окупованого Криму захопити південно-східне узбережжя Дніпра. Далі вони хотіли рушити на захід, до лінії північ-південь, що простяглася від Молдови до західної Білорусі, залишивши на заході останки української держави – територію, що, за розрахунками Путіна, була населена "невиправними неонацистськими русофобами".

12 січня Вільям Бернс таємно зустрівся із Зеленським у Києві та попередив його, що Росія збирається завдати блискавичного удару по Києву.

США намагалися переконати союзників і Зеленського в ризику вторгнення, - Washington Post

Сонячного жовтневого ранку вищі керівники розвідки, військові та дипломати країни увійшли до Овального кабінету для термінової зустрічі з президентом Байденом. Вони прибули, несучи із собою суворо засекречений аналіз розвідданих, складений із нещодавно отриманих супутникових знімків, перехоплених повідомлень та людських джерел, який був військовими планами російського президента Путіна щодо повномасштабного вторгнення в Україну.

Протягом кількох місяців чиновники адміністрації Байдена з побоюванням спостерігали за тим, як Путін перекидає десятки тисяч солдатів та вибудовує танки та ракети вздовж кордонів України. З настанням літа Джейк Салліван, радник з національної безпеки, зосередився на зростаючому обсязі розвідувальної інформації щодо Росії та України. Він призначив зустріч в Овальному кабінеті після того, як його власні роздуми перейшли від невпевненості в намірах Росії до побоювань, що він надто скептично оцінює перспективи воєнних дій та тривогу.

Це засідання було однією з кількох зустрічей, які офіційні особи проводили в Україні восени - іноді вони збиралися в невеликих групах - але воно було примітним тим, що на ньому була представлена ??докладна розвідувальна картина. Байден та віце-президент Гарріс зайняли свої місця у кріслах перед каміном, а держсекретар Блінкен, міністр оборони Остін та генерал Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів, приєдналися до директорів національної розвідки та ЦРУ на диванах навколо журнального столика.

Доручивши Саллівану скласти всеосяжний огляд намірів Росії, вони повідомили Байдену, що розвіддані про оперативні плани Путіна, доповнені розгортанням військ уздовж кордону з Україною, показують, що зараз все готове для масованого нападу.

За словами американських чиновників, розвідувальна спільнота США проникла в багато ланок політичного керівництва, шпигунського апарату та збройних сил Росії, від вищого керівництва до передової лінії фронту.

Набагато радикальніші, ніж анексія Криму у 2014 році та розпалювання сепаратистського руху на сході України, військові плани Путіна передбачали захоплення більшої частини країни.

Використовуючи карти, встановлені на мольбертах перед стійкою, Міллі показав позиції російських військ та українську територію, яку вони мали намір завоювати. Це був приголомшливий за своєю зухвалістю план, який міг загрожувати східному флангу НАТО або навіть зруйнувати архітектуру безпеки Європи, створену після Другої світової війни.

Вивчаючи інформацію, Байден, який обійняв посаду, пообіцявши захистити країну від нових воєн, твердо вирішив, що Путіна потрібно або стримувати, або протистояти йому, і що США не повинні діяти поодинці. Проте НАТО далеко не була єдиною у питанні про те, як поводитися з Москвою, а довіра до США була слабкою. Після катастрофічної окупації Іраку, хаосу, який пішов за виведенням військ США з Афганістану, і чотирьох років, протягом яких Трамп прагнув підірвати альянс, було не очевидно, що Байден зможе ефективно очолити відповідь Заходу на експансіоністську Росію.

Україна була неспокійною колишньою радянською республікою з історією корупції, і відповідь США та союзників на попередню російську агресію там була невизначеною та розділеною. Коли настане час вторгнення, українцям буде потрібна значна нова зброя для самооборони. Занадто мала кількість може гарантувати перемогу Росії. Але надто багато може спровокувати прямий конфлікт НАТО з Росією, яка має ядерну зброю.

Ця розповідь з подробицями, які раніше не повідомлялися, проливає нове світло на нелегкий шлях відновлення довіри до США, спробу збалансувати секретність розвідданих з необхідністю переконати інших у їх правдивості, а також на проблему визначення того, як найпотужніший у світі військовий альянс допоможе менш ніж ідеальній демократії на кордоні Росії відобразити напад без пострілу НАТО

Перша із серії статей, присвячених шляху до війни та військової кампанії в Україні, написана на основі докладних інтерв'ю з більш ніж трьома десятками високопосадовців США, України, Європи та НАТО про глобальну кризу, кінець якої ще не визначено. Деякі з них говорили на умовах анонімності, щоб обговорити секретні розвіддані та внутрішні обговорення.

Кремль не відповів на неодноразові прохання про коментар.

Того жовтневого ранку, коли Міллі викладав розклад сил, він та інші підсумували наміри Путіна. "За нашими оцінками, вони планують провести значну стратегічну атаку на Україну з кількох напрямків одночасно", - сказав Міллі президенту. "Їх версія "шоку та трепету".

За даними розвідки, росіяни мали наступати з півночі, по обидва боки від Києва. Одні сили рушать на схід від столиці через українське місто Чернігів, а інші обійдуть Київ із заходу, просуваючись на південь із Білорусі через природний розрив між "зоною відчуження" на покинутій Чорнобильській АЕС та навколишніми болотами. Наступ мав відбутися взимку, щоб тверда земля зробила місцевість легко прохідною для танків. Сформувавши кільце навколо столиці, російські війська планували захопити Київ за три-чотири дні. Спецназ повинен був знайти і усунути Зеленського, вбивши його, якщо буде потрібно, і встановити маріонетковий уряд, дружній Кремлю.

Окремо російські війська мали прийти зі сходу і пройти через центральну Україну до Дніпра, а війська з Криму зайняти південно-східне узбережжя. Ці дії можуть тривати кілька тижнів, прогнозували російські плани.

Після паузи для перегрупування та переозброєння вони мали просунутися на захід, до лінії північ-південь, що простяглася від Молдови до західної Білорусі, залишивши на заході уламок української держави – територію, яка, за розрахунками Путіна, була населена невиправними неонацистами-русофобами.

Сполучені Штати отримали "надзвичайні подробиці" про секретні плани Кремля щодо війни, яку він продовжував заперечувати, пояснила пізніше директор Національної розвідки Авріл Хейнс. Вони включали не лише розташування військ і озброєнь та оперативну стратегію, а й такі тонкощі, як "незвичайне та різке збільшення фінансування Путіним військових операцій на випадок непередбачених обставин та створення резервних сил навіть в умовах нестачі ресурсів на інші невідкладні потреби, такі як боротьба з пандемією. ", - сказала вона. Це не було простою вправою із залякування, на відміну від широкомасштабного розгортання російських військ у квітні, коли путінські війська загрожували кордонам України, але так і не напали.

Деяким у Білому домі було важко усвідомити масштаб амбіцій російського лідера.

"Це не схоже на те, що зробила б розумна країна", - сказав пізніше один із учасників зустрічі про заплановану окупацію більшої частини країни площею 232 000 квадратних миль та населенням майже 45 мільйонів осіб. Частина України була налаштована глибоко антиросійсько, що створювало загрозу повстання, навіть якщо Путін скине уряд у Києві. І все ж таки розвіддані показували, що все більше і більше військ прибуває і розташовується для проведення повномасштабної кампанії. У російські табори доставлялися боєприпаси, продовольство та найважливіші предмети постачання.

Байден натиснув на своїх радників. Чи дійсно вони думають, що цього разу Путін може завдати удару?

Так, - підтвердили вони. Це дійсно так. Хоча протягом наступних кількох місяців адміністрація публічно наполягатиме на тому, що вона не вірить, що Путін ухвалив остаточне рішення, єдине, що його команда не могла сказати президентові того осіннього дня, це те, коли саме російський президент натисне на курок.

Директор ЦРУ Вільям Дж. Бернс, який працював послом США в Москві і спілкувався з Путіним безпосередньо найбільше в адміністрації Байдена, описав російського лідера як зацикленого в Україні. Контроль над цією країною був синонімом путінської концепції російської ідентичності та влади. Точність планування військових дій у поєднанні з переконаністю Путіна в тому, що Україна має бути поглинена, не залишили сумнівів у тому, що Путін готовий до вторгнення.

"Я повірив, що він налаштований цілком серйозно", - сказав Бернс через кілька місяців, згадуючи брифінг.

II

Розвідка наголосила на багатообіцяючих словах самого Путіна. За три місяці до цього, у липні, він опублікував есе з 7000 слів "Про історичну єдність росіян та українців", пронизане образою та сумнівними твердженнями. Росіяни та українці, стверджував він, були "одним народом" - ця ідея корениться в заявах Путіна про "кровні узи" - і Москва була "пограбована" підступним Заходом.

"Я впевнений, що справжній суверенітет України можливий лише у партнерстві з Росією", - написав Путін.

За кілька тижнів до появи цього есе Байден і Путін провели 16 червня саміт, який, за їхніми словами, був "конструктивним". На той момент Україна викликала занепокоєння, але, на думку чиновників Білого дому, можна було впоратися. Коли делегація Білого дому залишала зустріч, що проходила у Женеві, старший помічник Байдена пізніше згадував: "Ми не сідали в літак і не поверталися додому з думкою, що світ стоїть на порозі великої війни в Європі".

Але подальша публікація Путіна "привернула нашу увагу значною мірою", - сказав пізніше Салліван. "Ми стали дивитися, що тут відбувається, яка його кінцева мета? Наскільки сильно він збирається тиснути?" Як запобіжний захід 27 серпня Байден розпорядився взяти із запасів США і відправити в Україну оборонну зброю на суму 60 мільйонів доларів.

До кінця літа, у міру того, як вони збирали воєдино розвіддані з кордону та з Москви, аналітики, які присвятили свою кар'єру вивченню Путіна, все більше переконувалися в тому, що російський лідер – сам колишній офіцер розвідки – бачить, що вікно можливостей закривається. Українці вже двічі піднімалися на боротьбу за демократичне майбутнє, вільне від корупції та втручання Москви, під час Помаранчевої революції 2004-2005 років та протестів на Майдані 2013-2014 років, які передували анексії Криму Росією.

Не будучи членом НАТО чи ЄС, Україна зараз неухильно рухається у західну політичну, економічну та культурну орбіту. Цей дрейф підживлював ширше невдоволення Путіна щодо втрати Росією імперії.

У похмурій актуарній оцінці аналітики дійшли висновку, що Путін, якому незабаром виповниться 69 років, розумів, що у нього залишається мало часу, щоб закріпити свою спадщину як одного з великих російських лідерів - того, хто відновив російську перевагу на Євразійському континенті.

На думку аналітиків, Путін розрахував, що будь-яка реакція Заходу на спробу повернути Україну силою супроводжуватиметься великим обуренням, але обмеженим реальним покаранням. Російський лідер, за їхніми словами, вважав, що адміністрація Байдена була покарана принизливим відходом США з Афганістану і хотіла уникнути нових воєн. США та Європа все ще борються з пандемією коронавірусу. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, фактичний лідер Європи, залишала свою посаду і передавала владу неперевіреному наступнику. Президента Франції Еммануеля Макрона чекала боротьба за переобрання з правим крилом, що відроджується, а Великобританія страждала від економічного спаду після Brexit. Більша частина континенту залежала від російської нафти та природного газу, які, на думку Путіна, він міг використовувати як клин для розколу західного альянсу. Він нагромадив сотні мільярдів доларів грошових резервів і був упевнений, що російська економіка зможе пережити неминучі санкції, як це вже було в минулому.

За словами Саллівана, на жовтневому брифінгу, коли Байдену були представлені нові розвіддані та аналіз, у нього "в основному було дві реакції". По-перше, щоб спробувати стримати Путіна, їм "потрібно було послати когось у Москву, щоб він зустрівся з росіянами на високому рівні і сказав їм: "Якщо ви зробите це, ось які будуть наслідки".

По-друге, їм потрібно було поінформувати союзників про американські розвіддані та залучити їх до того, що, на думку адміністрації, має бути єдиною та жорсткою позицією загрозливих санкцій проти Росії, посилення та розширення оборони НАТО та допомоги Україні.

Бернс був направлений до Москви, а Хейнс - до штаб-квартири НАТО у Брюсселі.

Через кілька місяців Міллі все ще носив у своєму портфелі картки із записами інтересів та стратегічних цілей США, які обговорювалися на жовтневому брифінгу. Він міг переказати їх напам'ять.

Проблема: "Як підтримати та забезпечити дотримання заснованого на правилах міжнародного порядку" щодо країни з надзвичайним ядерним потенціалом, "не доводячи справу до третьої світової війни?".

№1: "Не доводити до кінетичного конфлікту між збройними силами США та НАТО із Росією". № 2: "Стримувати війну у географічних кордонах України". № 3: "Зміцнювати та підтримувати єдність НАТО". № 4: "Розширити можливості України та дати їм ресурси для боротьби".

Радники Байдена були впевнені, що Україна чинитиме опір. США, Великобританія та інші члени НАТО витратили роки на навчання та оснащення українських військових, які були більш професійними та краще організованими, ніж до нападу Росії на Крим та східний регіон Донбасу сім років тому. Однак у ході навчання майже стільки уваги приділялося тому, як організувати внутрішній опір після російської окупації, скільки тому, як йому взагалі запобігти. Зброя, яку вони постачали, була здебільшого малокаліберною та оборонною, щоб її не розцінили як провокацію Заходу.

Адміністрація також мала серйозні побоювання з приводу молодого президента України, колишнього телевізійного коміка, який прийшов до влади на величезній хвилі народної підтримки та бажання корінних змін, але втратив авторитет у суспільстві частково тому, що не зміг виконати обіцянку укласти мир з Росією. 44-річний Зеленський, здавалося, не міг зрівнятися із безжальним Путіним.

Математика була не на користь України. У Росії було більше військ, більше танків, більше артилерії, більше винищувачів та керованих ракет, і в попередніх конфліктах вона демонструвала готовність добивати своїх слабкіших супротивників, не звертаючи уваги на загибель мирного населення.

Київ, можливо, впаде не так швидко, як очікували росіяни, думали американці, але він упаде.

III

2 листопада Бернса проводили до кремлівського кабінету Юрія Ушакова, радника Путіна із зовнішньої політики та колишнього посла в США. Бос Ушакова перебував на іншому кінці телефонної лінії і розмовляв з Бернсом із курортного міста Сочі, куди він поїхав під час чергової хвилі коронавірусних інфекцій у Москві.

Російський лідер висловив свої звичайні скарги на розширення НАТО, загрозу безпеці Росії та нелегітимне керівництво в Україні.

"Він дуже зневажливо відгукнувся про президента Зеленського як політичного лідера", - згадує Бернс.

Потренувавшись у вислуховуванні тирад Путіна за роки роботи в Москві, Бернс виступив зі своїм власним рішучим посланням: Сполучені Штати знають, що ви задумали, і якщо ви вторгнетесь в Україну, ви заплатите величезну ціну". Він сказав, що залишає лист від Байдена, яким підтверджує каральні наслідки будь-якого нападу Росії на Україну.

Путін "був дуже коректним", - сказав Бернс. Він не заперечував наявність розвідданих, які вказують на вторгнення Росії в Україну.

Директор ЦРУ також зустрівся з іншим радником Путіна, Миколою Патрушевим, колишнім офіцером КДБ із рідного міста Путіна Санкт-Петербурга, який очолював Раду безпеки Росії.

Патрушев вважав, що Бернс прилетів до Москви, щоб обговорити наступну зустріч Путіна та Байдена, і був здивований тим, що шеф ЦРУ приїхав із попередженням щодо України.

У розмові з Бернсом він майже точно повторив претензії Путіна до історії та НАТО. Здавалося, не було місця для конструктивної взаємодії, і це змусило директора ЦРУ задуматися, чи Путін та його вузьке коло помічників не створили свою власну ехо-камеру. Путін не прийняв незворотного рішення про початок війни, але його погляди на Україну стали більш жорсткими, його апетит до ризику зріс, і російський лідер вважав, що його сприятливий момент скоро пройде.

"Рівень мого занепокоєння підвищився, а не знизився", - доповів Байдену шеф розвідки.

IV

Поки Бернс розмовляв з Путіним, Блінкен сидів із Зеленським у Глазго, Шотландія, у кулуарах міжнародного саміту зі зміни клімату. Він виклав картину розвідки та описав російський шторм, який прямував у бік України.

"Ми були удвох, за два кроки один від одного", - згадує Блінкен. Це була "важка розмова".

Блінкен вже зустрічався з українським президентом і думав, що знає його досить добре, щоб говорити відверто, хоча це здавалося сюрреалістичним – "говорити комусь, що ти віриш, що його країну буде захоплено".

Зеленський здався йому "серйозним, виваженим, стоїчним" - поєднання віри та зневіри. Він сказав, що проінформує своїх старших команди. Але українці "бачили безліч російських фінтів у минулому", знав Блінкен, і Зеленський явно побоювався економічного краху, якщо його країна запанікує.

Презентація Блінкена та скептицизм Зеленського заклали основу, яка повторюватиметься як у приватному, так і у публічному порядку протягом наступних кількох місяців. Українці не могли дозволити собі повністю відкинути дані американської розвідки. Але з їхньої точки зору, інформація була спекулятивною.

Зеленський чув попередження США, згадував він пізніше, але сказав, що американці не пропонували тих видів зброї, які потрібні Україні для самозахисту.

Ви можете мільйон разів говорити: "Слухайте, можливе вторгнення". Добре, вторгнення може бути - ви дасте нам літаки?". сказав Зеленський. "Ви дасте нам протиповітряну оборону? "Ну, ви ж не член НАТО". Ну, добре, тоді про що ми говоримо?

За словами Дмитра Кулеби, міністра закордонних справ Зеленського, американці надали мало конкретних розвідданих на підтримку своїх попереджень "до останніх чотирьох чи п'яти днів перед початком вторгнення".

Менш ніж за два тижні після зустрічі в Глазго, коли Кулеба та Андрій Єрмак, керівник апарату Зеленського, відвідали Державний департамент у Вашингтоні, високопоставлений американський чиновник зустрів їх чашкою кави та посмішкою. "Хлопці, рийте траншеї!" – почав чиновник.

"Коли ми посміхнулися у відповідь, - згадує Кулеба, - чиновник сказав: "Я серйозно. Починайте рити окопи. ... Ви будете атаковані. Великий напад, і ви повинні до нього підготуватися". Ми попросили подробиць, але їх не було".

Якщо американці були розчаровані скептичним ставленням України до планів Росії, то українці були не менш збентежені дедалі публічнішими попередженнями США про майбутнє вторгнення.

"Ми мали знайти баланс між реалістичною оцінкою ризиків і підготовкою країни до гіршого... і підтримкою економічного та фінансового функціонування країни", - сказав Кулеба. "Кожен коментар із США про неминучість війни негайно відбивався на курсі [української] валюти".

Ряд американських чиновників заперечують спогади українців, стверджуючи, що вони надавали київському уряду конкретну розвідувальну інформацію на ранніх етапах та протягом усього періоду підготовки до вторгнення.

Однак коли справа стосувалася України, американська розвідка навряд чи була відкритою книгою. Офіційне керівництво забороняло шпигунським агентствам ділитися тактичною інформацією, яку Україна могла б використати для наступальних атак на місця дислокації російських військ у Криму або проти сепаратистів, що підтримуються Кремлем на сході країни.

Власний розвідувальний апарат України також пронизали російські "кроти", і американські чиновники побоювалися, що секретна інформація потрапить до рук Москви. Після початку війни адміністрація Байдена змінила свою політику та поділилася інформацією про пересування російських військ територією України на тій підставі, що тепер країна захищається від вторгнення.

V

На паралельній зустрічі під час конференції Групи 20 у Римі наприкінці жовтня Байден поділився деякими новими розвідданими та висновками з найближчими союзниками Америки – лідерами Великобританії, Франції та Німеччини.

У середині листопада Хейнс скористалася раніше запланованою поїздкою до Брюсселя, щоб поінформувати ширше коло союзників: Північноатлантична рада НАТО, головний орган прийняття рішень в альянсі, що складається з 30 членів. Виступаючи у великій залі, вона обмежила свої зауваження тим, що, на думку розвідувальної спільноти, показують факти і не запропонувала політичних рекомендацій.

"Ряд членів порушили питання і скептично поставилися до ідеї про те, що президент Путін серйозно готується до можливості широкомасштабного вторгнення, - згадує Хейнс.

Французькі та німецькі чиновники не могли зрозуміти, навіщо Путіну намагатися вторгнутися та окупувати величезну країну за допомогою лише 80 000 - 90 000 військовослужбовців, які, як вважається, були зосереджені на кордоні. Супутникові знімки також показали, що війська переміщуються від кордону. Інші припустили, що росіяни проводять навчання, на чому наполягає сам Кремль, або грають у гру, щоб приховати мету, не пов'язану із вторгненням.

Більшість сумнівалися і зазначали, що Зеленський, схоже, вважав, що Росія ніколи не нападе з амбіціями та силою, які прогнозували американці. Хіба Україна не розуміла наміри Росії краще за всіх?

Тільки британці та країни Балтії були цілком згодні. Якоїсь миті чиновник із Лондона встав і жестом вказав на Хейнс. "Вона має рацію", - сказав чиновник.

Але Париж та Берлін пам'ятали категоричні заяви США про розвіддані щодо Іраку. Тінь цього глибоко хибного аналізу нависла над усіма дискусіями перед вторгненням. Деякі також вважали, що кілька місяців тому Вашингтон сильно переоцінив стійкість афганського уряду, коли американські військові виводили війська. Уряд звалився, як тільки таліби увійшли до Кабулу.

"Американська розвідка не вважається надійним джерелом інформації", - сказав Франсуа Хейсбур, експерт з питань безпеки та давній радник французьких чиновників. "Вважалося, що вона схильна до політичних маніпуляцій".

Європейці почали ділитися на табори, які мало змінилися б протягом кількох місяців.

"Я думаю, що в основному було три смаки", - сказав один високопосадовець адміністрації. Для багатьох у Західній Європі те, що робили росіяни, було "дипломатією примусу, [Путін] просто нарощував сили, щоб подивитися, чого він зможе досягти. Він не збирається вторгатися... це божевілля".

Багато нових членів НАТО у східній та південно-східній Європі вважали, що Путін "може щось зробити, але це буде обмежено за масштабами", - сказав чиновник, - "...ще один укус від [українського] яблука", подібно до того, що сталося в 2014 році.

Але Великобританія та країни Балтії, які завжди нервували з приводу намірів Росії, вважали, що буде повномасштабне вторгнення.

Коли скептично налаштовані країни-члени попросили надати більшу розвідувальну інформацію, американці надали деякі дані, але втрималися від того, щоб поділитися ними повністю.

Історично склалося так, що США рідко розкривали свої найтаємніші розвідувальні дані такій різноманітній організації, як НАТО, переважно побоюючись витоку секретів. Хоча американці та їхні британські партнери поділилися значним обсягом інформації, вони приховали необроблені перехоплення або характер людських джерел, які були важливими для визначення планів Путіна. Це особливо засмутило французьких та німецьких чиновників, які давно підозрювали, що Вашингтон і Лондон іноді приховують основу своїх розвідданих, щоб вони здавалися більш певними, ніж є насправді.

За словами Хейнс, деякі країни альянсу надали свої висновки. США також створили нові механізми обміну інформацією в режимі реального часу зі своїми іноземними партнерами в Брюсселі. Остін, Блінкен та Міллі розмовляли телефоном зі своїми колегами, ділилися інформацією, слухали, умовляли.

Згодом, згадував один високопоставлений європейський чиновник у НАТО, "розвіддані передавалися неодноразово, послідовно, чітко, переконливо, з великою кількістю деталей, з дуже хорошим сценарієм і підтвердженням доказів. Я не пам'ятаю жодного ключового моменту, коли б спрацювала лампочка" у багатомісячній спробі переконати союзників, сказав чиновник. Зрештою, "це була гучність світла в кімнаті".

VI

Макрон і Меркель мали справу з Путіним протягом багатьох років, і їм було важко повірити, що він настільки ірраціональний, щоб розпочати катастрофічну війну. Протягом кількох тижнів після зустрічі Байдена в Женеві вони намагалися організувати саміт ЄС-Росія, але були відхилені скептично налаштованими членами блоку, які розглядали це як небезпечну поступку агресивній позиції Росії.

Через місяць, незважаючи на нові дані американської розвідки, французи і німці наполягали на тому, що шанс на дипломатію є. Американці та британці не сподівалися, що будь-які дипломатичні зусилля принесуть плоди, але були готові тримати двері відчиненими - якщо європейці дадуть щось натомість.

"Велика частина нашої уваги, - згадує Салліван, - полягала в тому, щоб сказати їм: "Послухайте, ми підемо дипломатичним шляхом і будемо ставитися до нього [як] до серйозного... якщо ви серйозно поставитеся до планування [військової] ??силової присутності та санкцій". "

Кожна сторона була переконана у своїй правоті, але готова була діяти так, начебто могла помилятися.

Протягом наступних кількох місяців американці прагнули показати західноєвропейським та іншим країнам, що вони все ще готові шукати мирного рішення, хоча в глибині душі вони були переконані, що будь-які російські зусилля щодо переговорів – це шарада. "В принципі, це спрацювало", - сказав Салліван про стратегію адміністрації.

7 грудня Путін і Байден поговорили по відеозв'язку. Путін заявив, що розширення західного альянсу на схід було головним фактором у його рішенні направити війська до кордону України. Росія просто захищала свої інтереси та територіальну цілісність, стверджував він.

Байден відповів, що Україна навряд чи вступить до НАТО найближчим часом, і що США та Росія можуть дійти згоди з інших питань, які викликають у Росії занепокоєння щодо розміщення американських систем озброєння в Європі. Теоретично тут є можливість для компромісу.

Якийсь час, поки Блінкен очолював дипломатичні зусилля США, неодноразово відвідуючи столиці країн НАТО та штаб-квартиру альянсу в Брюсселі, українці продовжували свої контакти з європейськими урядами, які все ще здавалися набагато менш переконаними у намірах Путіна, ніж американці.

Кулеба та інші урядовці вважали, що війна буде, як пізніше сказав міністр закордонних справ України. Але до вторгнення "я не міг повірити, що ми зіткнемося з війною такого масштабу". Єдиною країною у світі, яка наполегливо і з такою впевненістю говорила нам, "що будуть ракетні удари, були США. Всі інші не поділяли цей аналіз і натомість говорили: так, війна можлива, але це буде скоріше локалізований конфлікт на сході України".

"Поставте себе на наше місце", – сказав Кулеба. "З одного боку, США говорять вам щось абсолютно неймовірне, а з іншого боку, решта моргають вам оком і кажуть, що це не те, що, на нашу думку, має статися".

Насправді британські та деякі прибалтійські чиновники вважали, що повномасштабне вторгнення цілком імовірне. Але Кулеба був далеко не самотній у своєму скептицизмі. Його президент поділяв його, за словами помічників Зеленського та інших офіційних осіб, які проводили для нього брифінги.

"Ми серйозно ставилися до всієї інформації, яку надавали нам західні партнери", - згадує Єрмак, начальник штабу Зеленського. Але давайте будемо чесними: уявіть собі, якби вся ця паніка, яку нагнітало так багато людей, мала місце. Створення паніки – це метод росіян. Уявіть собі, якби вся ця паніка почалася за три-чотири місяці до цього. Що сталося б з економікою? Чи змогли б ми протриматися п'ять місяців, як зараз?"

VII

На початку січня заступник державного секретаря США Венді Шерман очолила дипломатичну делегацію в Женеві та зустрілася із Сергієм Рябковим, своїм російським колегою, якого вона добре знала. Він повторив позицію Москви щодо України, офіційно запропоновану в середині грудня у двох запропонованих договорах - що НАТО має припинити свої плани розширення та припинити будь-яку діяльність у країнах, що приєдналися до альянсу після 1997 року, до яких входять Польща, Румунія, Болгарія та країни Балтії.

Відкинувши пропозицію закрити двері НАТО і знизити статус існуючих членів, адміністрація натомість запропонувала переговори та заходи щодо зміцнення довіри в ряді областей безпеки, включаючи розгортання військ та розміщення озброєнь на східному фланзі НАТО вздовж кордону з Росією. Пропозиція була обумовлена ??деескалацією військової загрози для України. Рябков сказав Шерман, що Росія розчарована ставленням американців.

Білий дім розглядав зустріч Шерман з Рябковим як "можливість перевірити, наскільки серйозно росіяни ставляться до суті заклопотаності... і чи є шлях уперед для якоїсь дипломатії", - сказала Емілі Хорн, тоді прес-секретар Ради національної безпеки. "Я думаю, що досить швидко стало ясно, що [росіяни] виконували дипломатичну роботу, а не займалися дипломатією. Вони навіть не робили це з усією серйозністю".

"Всі західні союзники хотіли донести, що існує альтернативний шлях, що включає діалог і повагу до Росії як великої держави", - сказав високопоставлений представник британського уряду, який брав участь у переговорах. "Стало все очевиднішим, що Росія в цьому не зацікавлена".

У той час як США йшли дипломатичним шляхом, вони також розміщували сили для захисту НАТО, всі вони були видимі Москві та європейцям і демонстрували готовність Америки взяти участь у грі. Хоча Байден неодноразово заявляв, що американських військ в Україні не буде, Пентагон збільшив запаси зброї у Польщі та перекинув туди вертолітний батальйон із Греції. Десантники 173 повітряно-десантного сполучення були перекинуті в країни Балтії. З Італії до східної Румунії були направлені додаткові війська, а інші вирушили до Угорщини та Болгарії.

Протягом наступних кількох місяців військова присутність США у Європі збільшилася з 74 000 до 100 000 військовослужбовців. Чотири ескадрильї винищувачів перетворилися на 12, а кількість надводних бойових кораблів у регіоні збільшилася з п'яти до 26. Бойові повітряні патрулі та засоби спостереження виконували цілодобові польоти над східним флангом альянсу з можливістю спостереження у глибині України.

Ми говорили: "Послухайте, ми серйозно ставимося до дипломатії, але ми настільки стурбовані цим, що фактично перекидаємо людей та матеріальні засоби", - згадує Салліван.

З дозволу Агентства національної безпеки США встановили пряму лінію зв'язку між українськими військовими та Європейським командуванням США. Ця високозахищена система дозволяла американцям підтримувати прямий контакт зі своїми українськими колегами з розвитком подій.

Адміністрація також відправляла зброю до України. У грудні Байден санкціонував виділення додаткових 200 мільйонів доларів на озброєння з американських запасів - незважаючи на те, що київський уряд, багато хто в Конгресі і дехто в самій адміністрації стверджував, що якщо США дійсно вважають, що буде повномасштабне вторгнення, то цього недостатньо.

Але кожен крок у кампанії адміністрації був спрямований на те, щоб уникнути прямої участі США у воєнному зіткненні. Переважна занепокоєння Білого дому з приводу провокацій впливало на кожне рішення про те, який обсяг допомоги та зброю надати українцям для самозахисту.

"Я не вибачаюсь за те, що одна з наших цілей тут - уникнути прямого конфлікту з Росією", - сказав Салліван про передвоєнний період.

Росіяни збиралися робити те, що вони робили, незалежно від того, що робили союзники, сказав високопосадовець, який брав участь у прийнятті рішень, і адміністрація вважає "неймовірною" думку, як деякі пізніше стверджували, озираючись назад, що "якби ми тільки дали" українцям більше зброї, "нічого б цього не сталося".

Визначити, чи Росія інтерпретуватиме військові навчання чи постачання зброї як провокацію чи ескалацію, - це "швидше мистецтво, ніж наука", - сказав чиновник. "Тут немає чіткої та простої математичної формули. ... Завжди існував баланс між тим, що необхідно для ефективної оборони, і тим, що буде сприйнято Росією як те, що США по суті фінансують вбивство величезної кількості росіян".

Українські офіційні особи висловлюють нескінченну подяку США за те, що вони надали від початку війни. "Жодна країна у світі не зробила для України більше, ніж США, щоб отримати необхідну зброю з 24 лютого. Жодна країна у світі", - сказав нещодавно Кулеба. Але від початку, за його словами, він та інші українські чиновники вважали, що стратегія "непровокації" була помилковою.

"Куди вона нас привела?" сказав Кулеба. "Я думаю, що ця війна - з тисячами вбитих і поранених, втраченими територіями, зруйнованою частиною економіки... є найкращою відповіддю тим, хто все ще виступає за "непровокацію" Росії".

VIII

У рамках кампанії з переконання миру в майбутньому - і переконання росіян - Білий дім наприкінці 2021 року вирішив кинути виклик власному небажанню і небажанню розвідувальних служб оприлюднити деякі зі своїх найбільш секретних відомостей.

Американська розвідка засікла заплановані росіянами операції "хибного прапору", під час яких вони інсценуватимуть напади на свої власні сили так, ніби вони були здійснені з території України. Публічне розкриття цих планів може позбавити Путіна можливості вигадати привід для вторгнення, розмірковували чиновники адміністрації.

Першим кроком Білий дім вирішив розкрити масштаб нарощування військ, яке тривало на кордонах України. На початку грудня адміністрація опублікувала супутникові фотографії, а також карту, складену американськими аналітиками, на якій було показано позиції російських військ, та аналіз російського планування, проведений розвідувальною спільнотою.

В аналізі йдеться про те, що росіяни планували "масштабні переміщення" 100 БТГ, що включають до 175 000 військовослужбовців разом із бронетехнікою, артилерією та обладнанням. Картина, яку чиновники адміністрації розробляли протягом кількох тижнів у таємниці, тепер було видима по всьому світу.

Напередодні більш вибіркового розкриття розвідувальної інформації Салліван організував у Білому домі регулярний процес, під час якого група фахівців визначала, чи може конкретна інформація, якщо вона буде оприлюднена, перешкодити російським планам чи пропаганді. Якщо відповідь була позитивною, то інформація передавалася до розвідувальної спільноти для отримання рекомендацій про те, чи слід її оприлюднити і яким чином.

Наприкінці січня британський уряд публічно звинуватив Росію у змові з метою встановлення маріонеткового режиму у Києві. Це звинувачення, засноване на даних американської та британської розвідки, було зроблено у вельми незвичайній заяві для преси міністром закордонних справ Ліз Трас пізно ввечері в Лондоні, але вчасно для ранкових недільних газет.

А на початку лютого адміністрація Байдена повідомила, що Москва розглядає можливість зйомок фальшивого українського нападу на російську територію чи російськомовне населення - неправдивого прапора, який виявила розвідка. За словами чиновників, пропагандистський фільм буде дуже видовищним, з графічними сценами вибухів, що супроводжуються трупами, що видаються за жертви, і скорботними, які вдають скорботи за загиблими.

"Я дуже багато разів спостерігав, як Путін помилково викладає суть подій", - сказав інший американський чиновник. Тепер "ви могли бачити, як він цілком конкретно планує фальшиві прапори [на сході України]. Це було дуже точно".

Викриття розвідданих самі собою мали театральний характер. Початкове викриття супутникових фотографій можна було підтвердити комерційними зйомками, хоча аналіз був унікальним для розвідувальної спільноти. Але чи повірить громадськість наступним викриттям, залежало від авторитету уряду. І чиновники адміністрації Байдена знали, що після війни в Іраку та захоплення влади талібами в Афганістані вони зіткнулися з громадськістю як у країні, так і за кордоном, яка може з глибоким скептицизмом ставитися до "розвідданих".

Загалом інформаційна кампанія США спрацювала. Увага світової громадськості було зосереджено нарощуванні російських військ. Ідея про те, що Путін може сфальсифікувати причини свого вторгнення, здавалася правдоподібною, можливо, тому що в 2014 році він повністю заперечував присутність своїх військ у Криму, що призвело до появи описів "маленьких зелених чоловічків" у військовій формі без відзнак, що окупували частину України.

Враховуючи, наскільки скептично деякі союзники ставилися до розвідданих, найсильнішим ефектом від їхнього розкриття було формування поведінки Росії та позбавлення Путіна можливості використовувати дезінформацію, сказали американські чиновники.

IX

12 січня Бернс зустрівся у Києві з Зеленським і виступив із відвертою оцінкою. Розвідувальна картина стала тільки ясніше: Росія мала намір завдати блискавичного удару по Києву та обезголовити центральний уряд. США також виявили ключовий елемент планування бойових дій: Росія спробує висадити свої сили спочатку в аеропорту в Гостомелі, передмісті столиці, де злітно-посадкові смуги можуть прийняти потужні російські транспорти з військами та зброєю. Штурм Києва розпочнеться звідти.

У якийсь момент їхньої розмови Зеленський запитав, чи загрожує небезпека особисто йому чи його родині. Бернс сказав, що Зеленський має серйозно ставитись до своєї особистої безпеки.

Ризики для президента зростали. Розвіддані того часу вказували на те, що російські групи вбивць вже можуть перебувати у Києві та чекати, коли їх активізують.

Але Зеленський чинив опір закликам перевести його уряд в інше місце і був непохитний у тому, щоб не вводити громадськість у паніку. На цьому шляху, вважав він, можна зазнати поразки.

"Ви не можете просто сказати мені: "Слухай, ти маєш почати готувати людей зараз і сказати їм, що вони повинні відкладати гроші, запасатися їжею", - згадує Зеленський. "Якби ми так сказали - а цього хотіли деякі люди, яких я не називатиму, - то я б втрачав 7 мільярдів доларів на місяць з жовтня минулого року, а в момент, коли росіяни напали б, вони б взяли нас за три дні. ... Загалом наше внутрішнє почуття було право: якщо ми посіємо хаос серед людей перед вторгненням, росіяни нас зжеруть. Тому що під час хаосу люди тікають із країни".

Для Зеленського рішення залишити людей у ??країні, де вони могли б боротися, захищаючи свої будинки, було ключем до відбиття будь-якого вторгнення.

"Хоч би як цинічно це звучало, але саме ці люди зупинили все", - сказав він.

Українські чиновники, як і раніше, роздратовані тим, що американці не діляться докладнішою інформацією про свої розвідувальні джерела. "Інформація, яку ми отримували, була, я сказав би, констатацією фактів без розкриття походження цих фактів або передумов, що стоять за цими фактами", - згадує Кулеба.

Але західна розвідка була не самотня у своїй думці, що Зеленському слід готуватися до повномасштабного вторгнення. Деякі співробітники розвідки самої України, як і раніше, скептично ставлячись до того, що Путін завдасть удару, планували найгірше. Кирило Буданов, начальник військової розвідки України, сказав, що за три місяці до початку війни він перевіз архіви зі свого штабу та підготував запаси палива та боєприпасів.

Американські попередження були повторені 19 січня, коли Блінкен здійснив короткий візит до Києва для особистої зустрічі із Зеленським та Кулебою. На жах секретаря, Зеленський продовжував стверджувати, що будь-який публічний заклик до мобілізації призведе до паніки, а також втечі капіталу, що підштовхне і без того хитку економіку України до краху.

Хоча Блінкен, як і в попередніх бесідах, наголосив на важливості збереження Зеленського та його уряду у безпеці та цілісності, він був одним із кількох високопосадовців, які спростували повідомлення про те, що адміністрація закликала їх евакуюватися зі столиці. "Ми сказали Україні дві речі", - згадував пізніше Блінкен. "Ми підтримаємо вас, хоч би що ви хотіли зробити. Ми рекомендуємо вам подивитися... на те, як ви можете забезпечити безперервність урядових операцій залежно від того, що станеться". Це може означати, що треба сховатися у Києві, переїхати на захід України чи перевести уряд до сусідньої Польщі.

Зеленський сказав Блінкену, що він лишається.

Він почав підозрювати, що деякі західні чиновники хочуть, щоб він утік, щоб Росія могла встановити маріонетковий уряд, який дістане угоди з країнами НАТО шляхом переговорів. "Західні партнери хотіли цього - я впевнений, що хтось дуже турбувався про те, що станеться зі мною та моєю родиною", - сказав Зеленський. "Але хтось, ймовірно, хотів просто швидше покінчити з усім цим. Я думаю, що більшість людей, які мені дзвонили - ну, майже всі - не мали віри в те, що Україна зможе вистояти і вистояти".

Аналогічним чином, попередження українців готуватися до війни, як цього хотіли деякі партнери, сказав він, послабило б країну економічно та полегшило б росіянам її захоплення. "Нехай люди в майбутньому обговорюють, правильно це було чи ні, - згадував український лідер, - але я безперечно знаю та інтуїтивно відчуваю - ми обговорювали це щодня в Раді національної безпеки і оборони і так далі - у мене було відчуття, що [росіяни ] хотіли підготувати нас до м'якої здачі країни. І це лякає".

X

На прес-конференції 19 січня Байден сказав, що, на його думку, Росія вторгнеться до країни. Путін зайшов надто далеко, щоб відступати. "Він має щось зробити", - сказав президент.

Байден пообіцяв, що Захід відповість на напад Росії. "Наші союзники та партнери готові зазнати серйозних витрат і завдати значної шкоди Росії та російській економіці", - сказав він, передбачивши, що якщо Путін віддасть наказ про вторгнення, то це стане "катастрофою" для Росії.

Це було одне з найрішучіших попереджень Байдена досі. Але президент також заплутав ситуацію, припустивши, що "незначне вторгнення" російських військ, на відміну від повномасштабного вторгнення, може не викликати такої жорсткої відповіді, якою він та його союзники загрожували.

"Одна справа, якщо це незначне вторгнення, і тоді нам доведеться сперечатися про те, що робити і не робити, і так далі", - сказав Байден, давши зрозуміти, що НАТО не є єдиною у своєму неприйнятті будь-якого застосування сили Росією. "Якщо буде щось, де російські сили перетнуть кордон, уб'ють українських бійців і так далі, я думаю, це все змінить", - сказав Байден, коли пізніше на прес-конференції репортер попросив його уточнити, що він мав на увазі під " незначним вторгненням".

"Але від того, що він [Путін] зробить, залежить, якою мірою ми зможемо досягти повної єдності на фронті НАТО".

Коментарі Байдена виявили тріщини у плануванні його власної адміністрації, а також у НАТО. Блінкен був у Києві і заприсягся, що США підтримають Україну всіма способами, крім введення власних сил, якщо країна зазнає нападу. Але приватно чиновники адміністрації вже кілька тижнів обмірковували, як вони дадуть відповідь на "гібридну" атаку, в якій Росія може завдати руйнівних кіберударів по Україні та обмежений напад на східну частину країни.

Зеленський та його помічники, які ще не були впевнені в тому, що Путін почне війну, відповіли на коментарі Байдена про "незначне вторгнення" їдким твітом.

"Ми хочемо нагадати великим державам, що не буває незначних вторгнень і малих держав. Так само, як не буває незначних жертв і маленького горя від втрати близьких. Я говорю це як президент великої держави".

Наступного дня Байден уточнив, що якщо "будь-які зібрані російські підрозділи перейдуть український кордон, це буде вторгненням", за яке Путін заплатить. Але чиновники Білого дому тихо обурювалися, що коли адміністрація намагалася заручитися підтримкою України, Зеленський був більше зацікавлений у тому, щоб тицьнути президентові в око за незручний коментар.

"Це було прикро", - сказав колишній співробітник Білого дому. "Ми робили кроки, які намагалися допомогти йому, і було відчуття, що він захищає свій власний політичний бренд, або заперечуючи, або проеціюючи впевненість, тому що це було важливо для нього на той час".

Помічник Зеленського, який допомагав складати твіт, сказав, що він був покликаний спростувати Байдена, але також був легким і гумористичним, щоб розрядити напругу, що наростає. Оточення Зеленського непокоїлося, що прогнози Вашингтона про те, що війна не за горами, можуть мати непередбачувані наслідки.

Поки Байден надавав роз'яснення, команда Зеленського намагалася заспокоїти Вашингтон примирливим посланням.

"Дякую @POTUS за безпрецедентну дипломатичну та військову допомогу [США] для [України]", - написав Зеленський у Твіттері, супроводжуючи повідомлення емодзі із зображенням прапорів США та України.

XI

21 січня в Женеві був холодний, похмурий день, поривчастий вітер хльостав поверхню зазвичай спокійного озера, що носить ім'я швейцарського міста. Коли Блінкен та його помічники сиділи навпроти своїх російських колег за столом, накритим у бальному залі розкішного готелю на узбережжі, міністр запропонував як метафору білі кола. Можливо, сказав Блінкен міністру закордонних справ Росії Сергію Лаврову, вони матимуть змогу заспокоїти бурхливі води у відносинах між двома країнами.

Вони обмінялися напруженими люб'язностями і торкнулися інших питань - суперечки про розміри та діяльність посольств у столиці один одного, іранська ядерна угода - перш ніж перейти до України. Блінкен знову виклав позицію США. Якщо Путін має законні побоювання щодо безпеки, США та їхні союзники готові обговорювати їх. Але щойно розпочнеться вторгнення в Україну, західні санкції будуть швидкими та нещадними, ізолюючи Росію та завдаючи шкоди її економіці, а альянс надасть Україні масовану військову допомогу. Якщо хоч один російський солдат або ракета торкнеться бодай одного сантиметра території НАТО, США захищатимуть своїх союзників.

Блінкен знайшов відповіді Лаврова різкими і непохитними. Після півтори години безплідного спілкування здавалося, що сказати більше нічого. Але коли їхні помічники почали виходити з бальної зали, Блінкен утримався і попросив російського міністра поговорити з ним наодинці. Вони увійшли до невеликого сусіднього конференц-залу і зачинили двері, поки американська та російська команди незручно стояли зовні.

Протягом майже 18 років перебування Лаврова на посаді міністра закордонних справ Росії американські дипломати знаходили його прямолінійним та доктринерським, але іноді відвертим та реалістичним у відносинах між двома країнами. Після чергового обговорення ситуації в Україні Блінкен зупинився і запитав: "Сергію, скажіть мені, чого ви насправді намагаєтеся досягти?" Чи справді йдеться про побоювання з приводу безпеки, які Росія висловлювала знову і знову - про "посягання" НАТО на Росію та про можливу військову загрозу? Чи річ у майже теологічній вірі Путіна в те, що Україна завжди була і залишається невід'ємною частиною Росії-матінки?

Не відповівши, Лавров відчинив двері і пішов, його співробітники пішли за ним.

Це була остання особиста зустріч вищих посадових осіб з питань національної безпеки Росії та США перед вторгненням.

Байден ще раз поговорив із Путіним по телефону. За повідомленням Білого дому, 12 лютого він сказав російському президенту, що "хоча США, як і раніше, готові до дипломатичних дій у повній координації з нашими союзниками та партнерами, ми однаково готові і до інших сценаріїв".

XII

За день до цього міністр оборони Великобританії Бен Уоллес прилетів до Москви, щоб зустрітися зі своїм російським колегою Сергієм Шойгу, довгожителем у Кремлі, який допоміг створити образ крутого парубка Путіна.

Уоллес хотів ще раз запитати, чи є можливість для переговорів щодо вимог Путіна щодо розширення НАТО та діяльності альянсу у Східній Європі. Росіяни, за його словами, не виявили жодного інтересу до переговорів.

Уоллес попередив Шойгу, що Росія зіткнеться із запеклим опором, якщо вторгнеться в Україну. "Я знаю українців - я відвідував Україну п'ять разів - і вони боротимуться".

"Моя мати українка", - сказав Уоллес, на що Шойгу відповів, маючи на увазі, що він краще знає народ. "Це все частина нашої однієї країни".

Потім Уоллес торкнувся питання перспективи санкцій. Шойгу відповів: "Ми можемо страждати, як ніхто інший". А я сказав: "Я не хочу, щоб хтось страждав". "

Шойгу озвучив довгий і вже звичний перелік претензій і сказав, що Росія не може миритися із західною траєкторією України. "Це було в певному сенсі незрозуміло", - сказав британський чиновник, який був присутній на зустрічі. "Всі хотіли продовжувати переговори - ми повертали з дороги, але вони не їхали".

Коли британські чиновники вже збиралися йти, Шойгу звернувся до Уоллеса. Він подивився мені у вічі і сказав: "У нас немає планів вторгнення в Україну", - згадує Уоллес. "Це показує, наскільки це була брехня".

Через тиждень, 18 лютого, Байден зателефонував лідерам кількох союзників по НАТО і розповів їм про останній аналіз США. Того ж дня Байден сказав журналістам у кімнаті Рузвельта у Білому домі: "На даний момент я переконаний, що він ухвалив рішення" про вторгнення. "У нас є підстави так рахувати".

Французи, проте, продовжували шукати вихід із кризи.

20 лютого Макрон зателефонував Путіну і попросив його погодитись на зустріч у Женеві з Байденом. Ця розмова змусила французького президента повірити, що Путін нарешті готовий шукати шляхи врегулювання.

"Ця пропозиція, яка заслуговує на увагу", - сказав Путін, згідно з записом розмови, показаної через кілька місяців у документальному фільмі телеканалу France TV "Президент, Європа і війна".

Макрон натиснув на російського лідера. "Але можемо ми сьогодні, наприкінці цієї розмови, сказати, що ми згодні в принципі? Я хотів би отримати від вас чітку відповідь щодо цього. Я розумію ваш опір призначенню дати. Але чи готові ви рухатися вперед і сказати сьогодні: " Я хотів би провести зустріч [віч-на-віч] з американцями, а потім розширити її до європейців"? Чи ні?"

Путін не взяв на себе зобов'язання і, схоже, був зайнятий важливішими справами. "Якщо бути з вами гранично відвертим, я хотів піти [пограти] у хокей, тому що зараз я в спортзалі. Але перш ніж розпочати тренування, дозвольте запевнити вас, я спочатку подзвоню своїм радникам".

"Je vous remercie, Monsieur le President", - підсумував Путін, подякувавши йому французькою мовою.

Чути, як Макрон захоплено сміється, коли він кладе слухавку. Французький президент і його радники думали, що їм вдалося досягти прориву. Дипломатичний радник Макрона Еммануель Бонне навіть танцював.

Але наступного дня в телезверненні Путін офіційно визнав дві сепаратистські українські провінції на Донбасі, включаючи територію, яку контролює Київ, незалежними державами. Це була яскрава ознака того, що Путін, якщо відкинути його франкомовні люб'язності, має намір розчленувати Україну.

XIII

Поки Британія та Франція робили останні спроби дипломатії, світові лідери зібралися в Мюнхені на щорічну безпекову конференцію. Зеленський був на ній, що викликало в деяких американських чиновників побоювання, що його відсутність може дати Росії ідеальний момент для завдання удару. Інші запитували, чи не вірив український лідер в те, що Росія нападе, і чи не скористався він можливістю покинути країну до того, як почнуть падати бомби.

У своїй промові Зеленський нагадав аудиторії, що його країна вже перебуває у стані війни з Росією, а українські війська воюють проти східних сепаратистів із 2014 року.

"Щоб дійсно допомогти Україні, не потрібно постійно говорити лише про дати ймовірного вторгнення, - сказав Зеленський. Натомість ЄС та НАТО мають прийняти Україну у свої організації".

Деякі європейські чиновники все ще не переконані, що напад неминучий. Один із них сказав репортеру: "У нас самих немає чітких доказів того, що Путін ухвалив рішення, і ми не бачили нічого, що могло б свідчити про протилежне".

"Було відчуття потойбіччя", - сказав британський чиновник. У кулуарних бесідах американські та британські чиновники були переконані у неминучості вторгнення, але "у залі не було такого настрою".

Дехто в Лондоні почав сумніватися у собі, сказав британський чиновник. "Люди говорили, що ми помилилися в Афганістані. Ми повернулися і знову вичистили розвіддані по [Україні]".

Вони дійшли одного й того висновку - Росія вторгнеться. Але, незважаючи на дипломатичну кампанію США та обмін розвідданими, це, як і раніше, було важко реалізувати.

"Якщо ви дізнаєтеся про чиїсь плани нападу на країну, і ці плани здаються абсолютно шаленими, є шанс, що ви відреагуєте раціонально і вирішите, що це настільки шалено, що цього не станеться", - сказав Хейсбург, французький експерт з безпеки.

"Європейці переоцінили своє розуміння Путіна", - сказав він. "Американці, я вважаю, ... замість того, щоб намагатися вмістити себе в голову Путіна, вирішили, що вони діятимуть на основі даних і не турбуватимуться про те, чи це має якийсь сенс чи ні".

Причин для подиву було багато. Американська розвідка показала, що військові плани Кремля не доходили до командирів на полі бою, які мали їх реалізовувати. Офіцери не знали своїх наказів. Війська з'являлися на кордоні, не розуміючи, що вони вирушають на війну. Деякі американські урядові аналітики були спантеличені відсутністю зв'язку у російських збройних силах. На думку аналітиків, все було настільки заплутаним, що плани Росії могли провалитися. Але ця думка залишилася у меншості.

Для Кулеби поворотний момент настав у дні після Мюнхенської конференції 18-20 лютого, коли він знову вирушив до Вашингтона. "У ці дні я отримував конкретнішу інформацію", - згадує він. У конкретному аеропорту А в Росії, сказали йому, п'ять транспортних літаків вже перебували в повній бойовій готовності, готові будь-якої миті прийняти десантників і перекинути їх у напрямі конкретного аеропорту Б в Україні.

"Саме тут ви бачите послідовність подій та логіку того, що відбувається", - сказав він.

Представники західної розвідки, озираючись назад на те, що виявилося безславним нападом Росії на Київ, визнають, що вони переоцінили ефективність російських збройних сил.

"Ми вважали, що вони вторгнуться в країну так, як ми вторглися б", - сказав один британський чиновник.

XIV

Раннього вечора 23 лютого Білий дім отримав термінове повідомлення розвідки. Існувала "висока ймовірність" того, що вторгнення почалося. Війська були в русі, і росіяни випустили ракети за цілями в Україні. Найвищі радники президента зібралися; одні зустрілися у ситуаційній кімнаті, інші – по захищеній лінії.

Салліван розмовляв з Єрмаком, начальником штабу Зеленського. У Києві був "надзвичайно високий рівень збудження", сказала людина, знайома з розмовою. "Вони не виходили з-під контролю. Просто вони були вкрай емоційними, але так, як і слід очікувати".

Єрмак сказав Саллівану почекати – він хотів покликати Зеленського до телефону, щоб поговорити безпосередньо з Байденом. Салліван з'єднав дзвінок з Договірною кімнатою, частиною резиденції Білого дому на другому поверсі, що використовується як кабінет, і з'єднав з президентом.

Зеленський закликав Байдена негайно зв'язатися з якомога більшою кількістю інших світових лідерів та дипломатів. Він повинен сказати їм, щоб вони виступили публічно, а також зателефонувати безпосередньо Путіну та сказати йому, щоб він "вимкнув це".

"Зеленський був стривожений, - згадує співрозмовник. Він попросив Байдена" надати нам усі розвіддані, які тільки можна. Ми боротимемося, ми захищатимемося, ми зможемо втриматися, але нам потрібна ваша допомога".

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: