«Розвідника Кузнецова не було»?

На сьогодні вважається, що Микола Кузнецов був чи не найгеніальнішим розвідником часів Другої Світової Війни.

За інформацією Радіотреку

Йому приписують розкриття та передачу «в Центр» трьох важливих речей:

1. Підготовки Німеччини до масованої атаки танкових військ під Курськом («Курська дуга»)
2. Підготовки Німеччиною замаху на лідерів держав-союзників (США, Британія, СРСР) у Тегерані в 1943 р.
3. Розкриття місця розташування ставки Гітлера «Вервольф» на Вінничині.

Крім цього ніхто не заперечує, що той, кого називають «розвідником Кузнецовим» здійснив низку мало важливих терактів на території Рівного, яке в ті роки було т.з. столицею «Райхскомісаріату Україна»

Нині ж ізраїльський автор Олександр Віленський готує до публікації книжку, в якій він обстоює тезу, що як такого розвідника «Ніколя Кузнєцова» не існувало.

Що це зібраний образ, створений радянською пропагандою вже ПІСЛЯ ВІЙНИ спеціально для того, аби показати населенню, що найкращим розвідником у часи війни бу не якийсь там

Трепер, Манєвич, чи Зорге (цілком реальні розвідники), а простий уральський хлопець із прізвищем «Кузнецов»


Віленський стверджує, що всі документи про Кузнецова – засекречені в архівах КГБ/ФСБ до 2025 року і найпевніше, будуть засекречені ще й далі, як мінімум до 2041 року.

На його переконання, реального Никонора Кузнецова з родини уральських старообрядців, який начебто, змінив собі в юності ім’я на «Ніколай» убили ще десь у 30-х роках, хоча він дійсно співпрацював десь на Уралі з НКВД.

Але тоді був період перманентних чисток.

За легендою ж, створеною вже після війни, у тих самих 30-х Миколу Кузнецова чомусь переводять з Уралу до Москви, де він раптом – виходець із глухого уральського села – постає у ролі столичного бонвівана та іноземця Рудольфа Вільгельмовича Шмідта, який крутить численні романи з балеринами «Большого театру», підкладаючи їх при цьому послам іноземних держав, і збираючи таким чином розвідувальну інформацію та вербуючи нових агентів для радянської розвідки серед іноземних дипломатів.

Цікаво, що Шмідт – це німецькою «Коваль/Кузнец», що має доводити, начебто, що той Рудольфй Шмідт реально був тим самим «Никонором Кузнецовим»


Однак, далі виходить знову нестикування.

Якщо Рудольф Шмідт був настільки геніальним розвідником у стилі Бонда, за яким покотом упадали жінки, і який так легко вербував іноземців, виконуючи роль чистокровного німця, то навіщо ж його потім – настільки цінного кадра – закинули в Сарненські ліси парашутом, аби він у нікому невідомому Рівному здійснював якісь тупі теракти у далеко не вишуканому та не розвідницькому стилі?

На думку Віленського, в загін до Медведєва закинули вже зовсім іншого німця – Пауля Зіберта – німецького комуніста родом із Пруссії, який пройшов перед тим відповідну спецпідготовку ГРУ, чи де там.

При чому цей Пауль Зіберт виявився дуже нездалим агентом, яким були НЕзадоволені ні Медведєв, ні Центр: Еріха Коха цей Зіберт/Кузнецов так і не вбив, хоча його закидали до Рівного саме з цією місією.


Що ж де «геніальних» розвідданих, що їх начебто Зіберт отримав у Рівному, і які вплинули на хід війни та врятували лідерів антигітлерівської коаліції, то все це також вигадки, які геть не тримаються купи.

Про них ми знаємо лише з романів Медведєва, написаних від його імені кимось спеціально для створення міфу про Кузнецова. Однак… Навіть і в них про ці розвіддані написані абсолютні нісенітниці.

1. «Курська дуга». Кох, якого має вбити Кузнецов, начебто каже йому: «Де ваша частина? Під Курськом? Повертайтеся туди. Ми готуємо сюрприз росіянам під Курськом».

Почувши це, Зіберт/Кузнецов вирішує не жертвувати собою і не вбивати Коха, а доповісти цю грандіозну новину про «сюрприз» у Москву.
2. «Замах на велику трійку». Якась із коханок і місцевих повій Кузнецова каже йому, що інший німець пообіцяв привезти їй незабаром перського килима. З чого Кузнецов заключив, що в Тегерані планується замах на Сталіна, Рузвельта та Черчилля.
3. «Вервольф». Кузнецов/Зіберт мав викрасти якогось генерала у Рівному та доправити його через загін Медведєва до Москви, однак не справився з завданням і був змушений того генерала вбити, але перед цим він його допитав: «Що це за червона лінія на ваші карті?». «Вона веде до секретної ставки Гітлера в тих місцях», - відповів генерал


Повії з Дому Мельцера у Рівному, які обслуговували німців під час війни та могли добувати розвіддані для Зіберта/Кузнецова
Одним словом, якщо маєте час і натхнення, можете переглянути й саме відео.

Воно достатньо легко слухається.

Марія Микота (зліва), Лідія Лісовська (справа): очі та вуха Пауля Зіберта в Рівному. Ну, хіба не красуні?