Олександр Данильчук: про владу, посаду і «принцип чобота»

- Олександре Юрійовичу, 1998 року, коли балотувалися у народні депутати,  Ви об’їздили немало сіл і добре знаєте, як там живуть люди, які у них проблеми. Якщо порівнювати кінець дев’яностих і наші дні - що змінилося?

- Змінилося, звичайно, чимало. Багато хто памятає, як в кінці дев’яностих були проблеми з газом, світлом, товари купували за талонами. Вся система державного управління, в усіх без винятку галузях, переживала дуже складні часи – здавалося, що країна руйнується на очах. Тому, якщо озирнутися навколо, то це вже здається страшним сном. Водночас, не можна сказати, що сьогодні у нас немає проблем. Вони є, і їх багато. Просто наша держава переживає черговий етап свого становлення: ми побачили, як живуть інші, економічно розвинені, країни і намагаємося цей досвід застосувати. Далеко не треба ходити. Наші депутати не раз бували в сусідній Польщі і бачили, як стрімко країна йде вперед. І справа не лише в європейському членстві – поляки понад десять років тому наважилися на непрості реформи, вони кардинально змінили систему державного управління, децентралізували його, «розв’язали руки» місцевим громадам. І сьогодні вони  - в Євросоюзі. Звісно, в поляків також є проблеми. Однак ніхто не буде сперечатися, що рівень життя там на порядок вищий, ніж в Україні. У нас же, на жаль, політична криза надто затягнулася і гальмує усі процеси. Але, мабуть, Україна мусить пережити і цей період.

- Останній період  - особливо непростий, чи не кожного року - вибори. Лише у 2010-му  обирати доведеться двічі. Зрозуміло, що люди втомилися, збайдужіли і намагаються відсторонитися від політики. А Ви, як людина, яка не один рік при владі,  – не втомилися?

- Я б не сказав, що наші люди байдужі. Вони просто не мають часу дивитися телевізор чи навіть читати оце інтерв’ю, бо змушені працювати. Коли, скажіть, селянину, дивитися безкінечні ток-шоу з політиками, якщо треба сіяти, обробляти, збирати. Та й чи хоче він слухати цих політиків, які не надто дбають про те, куди йому свій врожай подіти? Так само малий та середній бізнес вариться у власному соку: думає, як вижити, з чого зарплату працівникам платити, як погашати кредити і, зрештою, «втриматися на плаву».

Я, так само як і всі, з обуренням спостерігаю за тим, що відбувається в парламенті. Однак, якби, як ви кажете, втомився, то не сидів би в цьому кріслі, не прагнув би щось змінити. Знаєте, що мене найбільше обурює в деяких чиновників, які щойно сіли у високе крісло? Те, що більшість із них, отримавши високу посаду, одразу беруться «наводити лад» - кому б догану написати, де б кого звільнити. Замість того, щоб кожного дня думати, чи в оселях людей тепло, чи виплачується їм вчасно зарплати, чи є їм за що купити хліб та молоко, і чи має селянин прибуток від цього молока. 

 - Традиційно повелося: коли у владу приходить нова команда, то починає змінювати закони. Ось і нещодавно скасували політреформу: Україна повернулася до Конституції 1996 року, повноваження Президента зросли, а парламент навпаки втратив важелі впливу. Як ці зміни позначаться на статусі органів місцевого самоврядування?

- Органи місцевого самоврядування як працювали, так і працюватимуть. Питання децентралізації влади, системи формування бюджетів за принципом «знизу-доверху» і надалі будуть актуальними. Принциповий момент в іншому - скасувавши політреформу, парламент поставив крапку в питанні зрадників. Тепер відпала потреба «перекуповувати» депутатів, щоб сформувати більшість. А це, на мою думку, «плюс». 

- В такому разі, чи вертикаль «президент-держадміністрації» не затисне законодавчий та представницькі органи влади, цим самим зменшивши вагомість рад?

- У регіонах все і надалі залежатиме від місцевих рад. Вірніше, від їх принциповості. Адже саме вони приймають бюджети, дають дозволи на розробку родовищ, затверджують тарифи і т. ін. Але головне, щоб депутати зуміли порозумітися, знайти компроміс незалежно від того, яку політичну силу представляють, змогли перебороти партійні амбіції на користь людей, які їх обрали.

 – Як Ви вважаєте, чи вдавалося це депутатам цього – п’ятого -  скликання? Адже деякі сесії були доволі «гарячими»…

- Справді, у нас виникали суперечки, ми дискутували з деяких питань. Бували й протиріччя з виконавчою владою. Однак, за всю історію цього скликання не було жодного питання, з якого б ми не знайшли компроміс.

Журналісти мене часто запитують, як мені працювалося з різними головами облдержадміністрації, адже за цей період крісло голови РОДА змінили три керівники. І я завжди кажу, що незалежно від того, хто представляє в області виконавчу владу, обласна рада та облдержадміністрація повинні працювати в команді. І я завжди намагаюся саме так вибудовувати нашу роботу. 

- Хоча Ви й не афішуєте цього, але маєте дружні взаємини з багатьма  відомими впливовими людьми, причому з різних політичних сил: Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Юлія Тимошенко і багато інших  колишніх і нинішніх високопосадовців. Як вам вдається знаходити спільну мову з такими різними особистостями? 

(Усміхається). - Я ніколи не розділяю людей за політичними прапорами. А передусім ціную у стосунках щирість. Не люблю лицемірства. Тому що повага не повинна бути похідною від посади.

- До речі, у виконавчому апараті обласної ради про вас кажуть як про найдемократичнішого голову. На чому базується така думка колективу?

- Весь секрет у чоботі. Я добре засвоїв пораду своєї мами, яка сказала: «Щоб не забувати, хто ти є, повісь над дверима чобіт. І кожен раз, коли виходитимеш з дому, стукнувшись об нього, ти відразу згадаєш, що ти – проста людина, такий, як усі». Тому в усіх стосунках намагаюся  не зраджувати цій мудрості.   

- Обласна рада наступного скликання обиратиметься за змішаною системою: половина депутатів  - від політичних сил, половина – в одномандатних мажоритарних округах. Це якось змінить розстановку сил в місцевому парламенті? 

- Гадаю, суттєво не змінить. Адже кандидати-мажоритарники, відповідно до нового виборчого законодавства, йдуть на вибори від якоїсь партії. Просто змішана система дасть можливість деяким політичним силам провести в ради більше своїх людей.

 – Відомо, що ви також плануєте продовжити свою політичну кар’єру у Рівненській обласній раді…

– Так, я очолюю партійний список Всеукраїнського об’єднання «Батьківшина» до Рівненської обласної ради, а також йду як депутат-мажоритарник в одномандатному виборчому округу № 1 (Березнівський район).

– То все ж таки, який «рецепт» виходу з непростого періоду, який переживає наша держава, ви бачите?

- Єдине правило, яким повинна керуватися будь-яка держава, - це дотримуватися законів. Не треба змінювати законодавство мало не щопівроку, а хоча б рік пожити за тими законами, які маємо. Повірте, як тільки всі ми будемо жити за правилами, які давно прописані в Конституції, не доведеться вигадувати черговий «велосипед» і збурювати людей… 

Р.S. Крапку у розмові з головою обласної ради Олександром Данильчуком ми не ставимо. Про підсумки роботи ради п’ятого скликання, про ключові рішення та плани читайте в найближчих номерах «Вістей Рівненщини».