Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

На хуторі Невеселів закривають єдиний магазин

Ліпники, Попара, Грабина, Озірці, Язвини, Невеселів — усе це хутори, що розташовані поблизу Ремчиць у Сарненському районі Рівненщини та до яких шлях не знає навіть Google.

За інформацією „Голос України”.

Ліпники, Попара, Грабина, Озірці, Язвини, Невеселів — усі ці хутори розташовані поблизу Ремчиць у Сарненському районі Рівненщини. Вони входять до Сарненської територіальної громади. Деякі з них нині стали частиною великого села, а від деяких залишилися лише напівзруйновані будинки.

Карти Google в пошуках хоча б одного з хуторів не допоможуть. Жодних позначок і доріг супутники на цій місцевості не фіксують. Але вони є. Три хутори Ліпники, Попара та Невеселів — розташовані поблизу села Маслопуща, а воно, у свою чергу, — між великим селами Яринівка, Ремчиці й трохи далі від Стрільська. Потрапити на хутір можна дорогами від будь-яких із цих сіл, але не без підказок місцевих мешканців.

...Будинок Надії Ільчук стоїть в кінці села Ремчиці, у лісовому масиві. Тому ми подумали, що це перша хата хутора, але жінка заперечила:

— На хутір вам далі. Тут ще село, хоч і окраїна. Щоб потрапити в Ліпники, Попару, треба триматися правої дороги від нашого села і їхати попід лісом. А далі когось знову запитаєте, бо все одно не знайдете дороги. Але, думаю, там уже ніхто не живе. Хіба, може, один-два пенсіонери.

Жінка розповіла, що раніше її будинок був на початку села й жодних асоціацій із хутором не викликав:

— Я народилася в Ремчицях. Хата була на початку села й раніше ви її з хутором не сплутали б. Згодом родина на п’ять років переїхала в Ростовську область. Коли повернулись, то збудували новий будинок. Але річка підмила береги, і п’ять осель зруйнувалися. Ми свою розібрали й побудувались нову тут — у лісі. Пропрацювала 27 років військовим обліковцем у сільській раді. Шлях на роботу займав 15 хвилин. До магазину всього півтора кілометри, і хоч мені вже 72 роки, це близько.

— Ви їдете неправильно, — сказали дві подорожні пані Ірина та Тетяна (на знімку зверху).

— Ця дорога теж веде на один хутір, але там вже точно ніхто не живе. Декілька хат із людьми є тільки в Невеселові. А в Ліпниках чи Попарі, якщо і є якась хата, то й та порожня. Хутори ці недалеко, але якщо знаєш, де шукати...

Обидві жінки — жительки села Ремчиці. Тому знають цей край з дитинства. Показавши дорогу, розповіли, як живуть самі:

— Живемо так, як усі тут. Тримаємо господарство: городи, худоба. Ось зараз дозбируємо врожай кукурудзи за комбайном. Він усе поле змолотив, але ще і для нас залишив трохи качанів, — жартує пані Тетяна. — Це нам невелика допомога по господарству. День позбирав кукурудзу, і вже є трохи корму для худоби.

Уже при в’їзді до першого хутора (назва невідома, можливо, Ліпники) стало зрозумілим, що цивілізація закінчилась у селі Ремчиці. Тут зруйновано буквально все: хати, колодязі, господарські приміщення (на знімку).

Обійстя заросли метровим бур’яном.

А ось на хуторі Попара на місці понад 10 домашніх господарств, в яких раніше жили люди, залишилися тільки руїни. Хоча є декілька будинків, що підключені до електромережі. В одній із хат живе пенсіонерка, але вона чужинцям двері ніколи не відкриває.

Невеселів — це невеликий хутір одразу біля села Маслопуща. І лише тут відчувається присутність людей. Навіть магазин є. Однак власниця Галина Гуранець (на знімку праворуч) розповіла, що змушена його закрити:

— Хлібозавод три тижні тому повідомив, що не  возитиме нам хліб. Бо це невигідно. Економлять на бензині. А якщо в магазині немає хліба, то що ж то за магазин? Але це навіть півбіди. Я в Сарни можу й сама з’їздити, купити оптом й привезти продукти. Проблема в цих касових апаратах. Самі ж бачите, що в мене тут тільки продуктові товари, один совок і два відра на продаж. А мені зробили другу групу, тобто, що це магазин продовольчих і, смішно навіть сказати, господарчих товарів. Відтак збільшилася сума податків. З нового року в місяць змушена буду платити 1500 гривень і встановити тут касовий апарат. Ну скажіть, навіщо в магазині на хуторі, де п’ять хат, касовий апарат?

Пані Галина працювала в торгівлі понад 23 роки. Каже, що таку ж розруху відчувала лише в 1990-х:

— Ніколи навіть і подумати не могла б, що колись люди почнуть так погано жити. Ось ці хутори — Попара, Ліпники, там зараз уже ж ніхто не живе й не буде. Всі люди поїхали звідти. А незабаром у Невеселові буде те ж саме. Ті, хто зараз мешкає, то залишаться, а без хоч елементарної комунікації у вигляді магазину, нових жителів тут не буде.

Сарни.

Фото Василя СОСЮКА.

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: