Громаду сіл Кам’яне, Обсіч та Будки Кам’янські Рокитнівського району, які на крайньому сході області, вона очолила лише рік тому, проте вже встигла завоювати беззаперечний авторитет з-поміж місцевих людей. Секрет простий – конкретні справи задля добробуту громади та вміння почути і зрозуміти турботи і проблеми кожного її представника.
Про те, що колись обійме посаду сільського голови, Тетяна Олександрівна навіть і гадки не мала. Приїхавши у Кам’яне далекого 1987-го після закінчення Рівненського державного педагогічного інституту, працювала спершу вчителем, а пізніше – директором у місцевій школі. Село, в яке потрапила за розподілом, поступово стало рідним і дорогим: тут зустріла свою жіночу долю, народила діточок, відбулася професійно. Душа боліла, коли бачила, як щось не ладилося у Кам’яному, якими невеселими були його вулиці. Власне, цей неспокій і переважив вагання, коли місцеві люди звернулися з пропозицією стати їхнім сільським головою.
- І не шкодую про це. Робота хоч і потребує багато сил та енергії, проте цікава, не дозволяє стояти на місці, каже Тетяна Мініч. – А ще – тут потрібно постійно вчитися, адже сільський голова мусить вникати буквально в усі сфери життя громади – знатися і в бухгалтерії, і в будівництві, земельних та інших питаннях.
Розпочала свою роботу Тетяна Олександрівна, як і кожна дбайлива господиня, з наведення елементарного порядку в селі. Засукавши рукави, прибирати територію біля адмінприміщень та навколо пішли всі – і колектив сільської ради на чолі з головою, і працівники школи та інших установ.
Наступний крок – впорядкування сільських вулиць, ремонт доріг. Всього лише за рік на території ради вдалося полагодити майже десять кілометрів шляхів. Частину коштів для цього виділено з сільського бюджету, решта – внесок місцевих жителів. Спершу громада зголосилася на це, так би мовити, зі скрипом. Та вже незабаром сумніви розвіялися, адже результат задовольнив усіх спільно вдалося зробити справді хорошу справу. Крім цього за відповідною обласною програмою облаштовано ще й одну білощебеневу дорогу. Для того ж, аби Кам’яне стало ще більш затишним та чепурним, цьогоріч у селі започатковано конкурс на кращу садибу. Власне, за цим заняттям я і застала Тетяну Олександрівну, коли нещодавно потрапила до цього віддаленого села на Рокитнівщині. Якщо точніше – не застала, а ледве наздогнала. Непосидюча головиха, визначаючи, який же двір у селі найдоладніший, за короткий проміжок часу встигла обійти Кам’яне вздовж і впоперек.
- Оглядаємо без попередження, усміхається. – Когось хвалимо, а когось і сваримо кажемо, що запишемо у десятку найгірших та оголосимо на сході села. На мою думку, такі конкурси дуже важливі, адже порядок у селі починається з ладу на обійстях у кожного з жителів. Усі хочуть, щоб було чисто, та, на жаль, не всі хочуть прибирати.
Кращих же кам’янських господарів за підсумками конкурсу було вшановано на святі села, яке відбулося 21 листопада. До речі, вперше за останні десять років. Найдбайливішою визнано місцеву господиню Галину Ковальчук. Не залишилися без уваги і старожили, і багатодітні матері, і ветерани... Одне слово, всі, хто своєю працею розбудовує село, чиє чесне ім’я вкарбоване у життєпис Кам’яного. Були і щира пісня, і дитячі усмішки, і зворушливі теплі слова та Божа молитва. Громаду порадувала цікава та змістовна програма свята, безліч подарунків, які підготувала сільська рада, а головне – серце зігріло відчуття гордості за свій неповторний і щедрий на таланти й людську доброту край.
До речі, відбувся святковий захід в оновленому сільському клубі. Його ремонт теж одна зі справ, за яку Тетяна Мініч найперше взялася, щойно обійняла посаду сільського голови.
- Клуби у нас є у кожному з трьох сіл ради, проте всі такі, що, як кажуть, роботи непочатий край, ділиться Тетяна Олександрівна. – Там немає належних умов для дозвілля молоді, а нам же конче треба вирвати її із кафе та барів. Тим паче, що село молодшає. Воно не має такого високого рівня народжуваності, як у багатьох інших куточках Рокитнівщини, однак впродовж останніх трьох років демографічні показники у нас стають все кращими й кращими. Це, звісно, неабияк радує. Нам конче потрібен культурно-дозвіллєвий комплекс. Там і дітки зможуть собі заняття до душі знайти, і молодь.
Чимало вже є в доробку Кам’янського сільського голови і крім згаданого. А ще більше – планів та задумів, адже за рік, зрозуміло, все охопити неможливо. Зокрема, мріє Тетяна Олександрівна створити в селі місцеву пожежну команду. Точніше не мріє, а неабияк цим стурбована:
- Кам’яне знаходиться аж за 56 кілометрів від райцентру, тож у випадку пожежі ми опиняємося у безвиході, адже зарадити біді дуже важко. На жаль, це питання затратне, тому самотужки нам не впоратися. Сподіваємося на допомогу керівництва району.
Наведення ладу у соціальній сфері, благоустрій, турбота про немічних і соціально незахищених людей – це аж ніяк не повний перелік питань, які стоять на порядку денному в Кам’янського сільського голови. У планах Тетяни Мініч є навіть налагодження співпраці з владою та громадами сусідньої Білорусі, населені пункти якої знаходяться, так би мовити, на відстані простягнутої руки.
Віриться, що всі ці задуми будуть зреалізовані. Запорука цього – і в ентузіазмі, енергійності та професійності сільського голови та колективу ради, і в розумінні громади. Тетяна Олександрівна вдячна односельчанам за те, що позитивно сприймають її ініціативи і активно долучаються до вирішення сільських проблем.
• Світлана Тубіна
