Енергія позитиву Галини Журавель

Правду кажуть, що є люди, які заряджають своєю енергією оточуючих, після спілкування з ними хочеться не просто ходити, а літати. Сказати, що пані Галина Журавель із Балашівки, що на Березнівщині, - дивовижна жінка – це було б занадто дрібним компліментом на її адресу. Ми планували написати цей матеріал до Дня автомобіліста, бо пані Галина уже 20 років є єдиною в нашій області жінкою, яка займається пасажирськими перевезеннями. Але це було б, мабуть, неправильно розповідати про неї лише як про перевізника. У свої юні роки, адже про вік жінки говорити не прийнято (і нехай він для всіх читачів залишиться таємницею), вона встигла народити і виховати чотирьох дітей, заснувати успішний бізнес, збудувати просто таки дивовижний будинок,  виробничу базу, посадити сад, допомагати десяткам людей, які звертаються до неї за підтримкою, знаючи, що Галина Журавель не відмовить. Вона справді єдина в області жінка-перевізник - справжній перевізник, на яку не просто записано бізнес, а яка створила його з нуля й успішно дотепер розвиває.

МРІЇ ЗДАТНІ МАТЕРІАЛІЗУВАТИСЯ

 «Коли я виросту, я обов’язково куплю гарний автомобіль»,  - такі слова Галя неодноразово  повторювала своїй мамі в дитинстві. Але життя з самого початку підготувало їй випробування. Раннє і невдале заміжжя.  Двоє діток на руках. У першого  чоловіка не було не тільки автомобіля, а й навіть велосипеда.  Тож шлях до мрії, здавалося,  був довгий, як тунель без світла.  Дуже скоро стало зрозуміло, що  потрібно негайно розлучатися,  бо світло в кінці тунелю може  так і не з’явитися. Але мрія про  авто… Вона не покидала пані Галину навіть тоді, коли про неї і  думати було ніколи.

Після розлучення їде на заробітки в Польщу. Але не на грядки до пана, а приганяти звідти  машини і продавати їх тут: у  Луцьку чи Рівному. Зрештою,  коли заробітки урвалися, вона  переключається на сільськогосподарську техніку, а пізніше  - сільськогосподарський інвентар

 - Таким бізнесом я займалася  9 років. Потім вирішила продати старенький бус-мерседес  і планувала купити собі Audi,  яку в народі називали бочкою.  Один знайомий із Рівного порадив не продавати бус, а відкрити рейс Балашівка – Рівне. Але  поки виготовляла документи,  то інші вже забрали цей рейс.  Зрештою, мені відкрили інший  - Лінчин-Рівне через Балашівку. Рік їздила сама, була вагітна,  мала народити, але я була дуже  спритна і мало хто з пасажирів  здогадувався, що їх везе вагітна  водійка. А потім найняла одного водія, другого, - пригадує моя  співрозмовниця.

Вирушаючи в рейс, вона  одягала окуляри й бейс, і коли  збирала у пасажирів гроші за  проїзд, то всі перепитували:  «А де ж водій?» «Зараз підійде», - ввічливо відповідала, щоб  менше шокувати пасажирів. А  потім сідала за кермо, закривала двері і їхала. Спочатку люди  дивувалися, а потім звикли.  Саме у цей час жінка виношувала сина Кирилка, але за день  рейсовим автобусом «Лінчин  – Рівне» наїжджала по 500 кілометрів.

СПОЧАТКУ ВІТАЛЬНЯ З  КУХНЕЮ, А ПОТІМ  І БУДИНОК

Цікаво, що будівництво власного ошатного будинку пані Галина разом із чоловіком Олегом  розпочала з реконструкції гаража, в якому кілька років стояло  два автобуси, бо ж такими були  вимоги до підприємства, яке  надавало послуги з перевезення  пасажирів. Нині це приміщення  перевтілилося у велику вітальню з кухнею-студією, де запросто можна розмістити до сотні  гостей. Взагалі, за задумом архітектора, роль якого теж виконувала пані Галя, будинок збудований так, що має три окремі  входи і за бажання його мешканці можуть жити автономно, не  перетинатися і не створювати  ні для кого незручностей. Хіба  що тільки зустрітися в басейні. Так-так. У будинку є басейн  - діючий, а от в селі Балашівка  басейн, який збудували ще за  президентства Кучми, уже багато років на замку.

Узагалі, окрім техніки, є у  пані Галини ще одне захоплення  – дизайн приміщення та ландшафтний дизайн. І в новозбудованому помешканні, і на вулиці  все зроблено за її задумом.

Коли милуєшся великою територію довкола будинку, де все  має ідеальний вигляд, та просто  шикарним авторським будинком  із басейном, мимоволі виникає  запитання, коли ця енергійна  жінка все встигає. Бо ще ж є головне заняття – автобусні перевезення, якими вона займається  з 2003 року. Звісно, без потужної підтримки чоловіка Олега та  зятя Павла, які разом із нею працюють в цьому сімейному бізнесі, їй було б ще важче, але Бог  послав їй саме таких помічників.

ЩАСТЯ – В РОДИННОМУ  КОЛІ

- Розкажіть трішки про свою  сім’ю, - прошу господиню.

- Син Кирилко після 9 класів  вступив у військовий ліцей ім.  Івана Богуна, і чогось мені підказує серце, що свою долю він  пов’яже із силовими структурами. Найменшій Марті 15 років,  вона ще школярка. Найстарша  Юлія разом із чоловіком Павлом  живе в Березному, де їм збудували будинок, а ще одна донька  Ярина з чоловіком Романом живуть теж у Балашівці. Зять Павло  в мене права і ліва рука. Раніше і  з ремонтами, і з запчастинами я  сама мусила справлятися, нині  ж мені допомагає у всьому зять.  Чоловік Олег весь час зайнятий  ремонтом автобусів. Він у мене  неабиякий трудоголік.

- А як же Ви з ним познайомилися?

- Олег на той час працював  у СІЗО в Рівному, а я дружила з його двоюрідною сестрою,  яка жила в Балашівці. Бо Олег  проживав у Бабині. Пам’ятаю,  як їхала з Познаня на Київ, а з  Києва - до Бабина. Саме тоді в  дядька гостювала моя подружка і  Олегова сестра. Батько Олега, до  речі, родом із Балашівки. Мене  завжди хлопці побоювалися,  може, через те, що я любила техніку і їх це якось відлякувало, це  було незвично. А з Олегом все  було інакше, йому подобалося  моє захоплення технікою. Після  того в нас і зав’язалися стосунки.

 У наступному році, на другий  день Різдва, вони святкуватимуть  20 річницю свого шлюбу. Нині  навіть важко уявити, що 20 років  тому у цій тоді заболоченій місцині оселилося щастя двох закоханих сердець, яким довелося пройти через чимало випробувань.

ГУМОР ДОПОМАГАЄ  ДОЛАТИ ТРУДНОЩІ

Пані Галина має неабияке почуття гумору.

 -Я молилася, щоб мені Бог  послав хорошого чоловіка, а  Олег, напевно, не молився, і  йому дісталася я, - жартує пані  Галя до свого чоловіка. 

У цей момент у помешканні  несподівано з’явилася настирлива муха. Поки Олег був занятий  пошуком мухобійки, пані Галина  одним раптовим порухом руки  зловила непрохану гостю. 

- Мушу ще й муху зловити,  - з усмішкою на вустах сказала  вона, і ця фраза сповна охарактеризувала її невтомну і непосидючу натуру. 

- У цьому бізнесі нам постійно  створюють перешкоди, напевно,  для того, щоб витіснити. Постійно якісь нововведення, штрафи,  які вже виросли до 17 тисяч, а  тепер ще підуть сертифікати для  пасажирів зі щепленнями. Після  пандемії пасажирів поменшало в  рази, відчуваю, що через якийсь  час їх кількість в черговий раз  зменшиться. Зрозуміло, що нас  потроху стараються витіснити з  ринку перевезень. Але ми поки  працюємо і, як завжди, маємо запасний варіант на всяк випадок,  - впевнено каже пані Галина.

 І я вірю - цій жінці усе під  силу.

• Василь Бурченя