Благодатні поля чекають

Коли у справжнього хлібороба запитують, що таке щастя, він, не замислюючись, відповідає, що це – багаті хлібом майбутнього урожаю поля.
78-річному засновнику та керівнику сільськогосподарського підприєм­ства «Розвазьке», що на Острожчині, Петру Ягодці повоєнне лихоліття та матеріальна скрута запам’яталися на все життя.

І в страшному сні не міг уявити, що через сім десятиліть війна знову прийде в Україну, і принесуть її наші північні сусіди, яких ми десятки років називали братнім народом. Вважає, що на рівні з російським агресором справжнім ворогом може бути й голод, і тому робить усе для того, щоб у селі більше ніколи не знали, що це таке.

Попри те, що є ще й минулорічні запаси врожаю, цьогорічні поля теж тішать око. Гарна озимина, ячмінь, овес, горох… А що вже виблискують темно-зеленим відтінком поля цукрового буряка, то просто не можна відірвати погляду. За попередніми підрахунками, врожай тут може бути до 600 центнерів з гектара, хоча був рекорд і до 830 центнерів. І це при тому, що багато хто вже відмовився від вирощування цукрового буряка.

Запорукою гарних врожаїв у господарстві є органічні добрива, яких тут вистачає, бо утримують велике стадо ВРХ. І з наукою все в порядку, бо за цю ділянку відповідає молодий, але вже досвідчений агроном Максим Сірочук, котрий добре знається на агрономії, розуміє, які фунгіциди чи інсектициди потрібно вчасно внести. А ще в господарстві фактично безперебійно в три зміни працює пекарня, де випікають смачний хліб та здобу.


Петро Іванович зізнається, що коли виїжджає у поле саме напередодні жнив, то в такі моменти найбільше відчуває, що хліборобський рік пройшов недарма, до жнив підготувалися завчасно, тож є надія зібрати гарний урожай.
– Як кажуть, є у полі – буде і в коморі. От би нам ще ворога швидко прогнати з української землі, і то так прогнати, щоб у нього більше ніколи не спадало навіть на думку топтати нашу землю, – каже Петро Ягодка.


«Розвазьке» фактично з моменту свого заснування постійно дбає про соціальну сферу села. Скільки за цей час було виділено коштів на розвиток місцевої громади, уже, напевно, і не злічити. У минулому році, наприклад, за кошти господарства облаштували занедбане джерело при в’їзді в село. Вийшло гарно і патріотично, та й смаком джерельної води мешканці села й гості тепер не можуть нахвалитися.


– Щодня молюся, щоб настала перемога і мир у нашій державі. Буде мир, то нагодуємо хлібом увесь світ, – запевняє досвідчений аграрій Петро Ягодка.
• Василь Бурченя