Андрій з Ірпеня заради своїх корови і бичка здолав 100 кілометрів під обстрілами.

Чоловіка разом із худобою не взяли до евакуаційного транспорту, тож він зважився на довгий шлях.

Понад 100 кілометрів пішки разом із коровами. Коли з Ірпеня почалась евакуація, один із жителів не поїхав, бо в автобусі не було місця його бичку та корові. На всі вмовляння залишити тварин, чоловік не погодився й самотужки вирішив дістатися родичів на Житомирщині. І день, і ніч йшов пішки, не зважав на обстріли і таки дістався дому.

Про це йдеться в ТСН.

«Прийшли корови із Ірпеня, ось що росіяни наробили. Бідолашним тваринам немає куди подітись» - так кажуть на відео кияни, ошелешені коровами на столичних вулицях.

«Це б яким я був падлюкою, якби я кинув. Якби я дивився в зеркало, в очі, як людям дивився б», - каже 44-річний Андрій Михайлов, який пройшлов з тваринами весь шлях порятунку.

Андрій каже, не пробачив би собі, якби залишив їх під кулями. Адже спочатку разом із коровою Мартою та биком Тройкою  сидів під обстрілами  в рідному Ірпені, потім ховався з ними у місцевому болоті. Тож, коли оголосили евакуацію,  і тікати на Житомирщину вирішив разом з тваринами.

«Київ перша ніч, потім Білогородка, Гнатівка, потім ішов на Бишев, а потім уже був Коростишев», - пригадує чоловік.

За тиждень пройшли 15 сіл. Увесь цей час, побачивши відео, чоловіка з Тройкою і Манею шукали волонтери. Намагалися попередити, що Житомирська траса,  де повно росіян, смертельно небезпечна. Допис перепостило понад 2 тисячі людей, але марно. Ті, хто стояли на блокпостах соцмереж не бачили і сприймали Андрія за диверсанта.

«В Бишеві тоже зупинилися, кажуть «Збройні Сили України», наставили стволи, на коліна, чуть свої не пристрелили. Що в сумках? Показав. Кажуть, реально бєженец. Подивились, питають вода є? Кажу, що нема, дали якісь шоколадки, чи шо там», - розповідає Андрій.  

Допомагали чим могли і люди в селах, каже чоловік. Пропонували і житло, і їжу, але Андрій обирав ночівлю просто неба. «Пригощали, питали шо потрібно, я грубо кажучи, брав що треба. Якщо хочете, допоможіть худобі водою», - розповідає рятівник худоби.

Так Андрій, Маня і Тройка пройшли понад 100 кілометрів. Останні 15 - до дідової хати, коли тварини вже дуже втомилися,  їх підвезла вантажівка. Вдома на чоловіка вже чекала тітка Тетяна, з якою він не спілкувався майже 1,5 року.

«Дуже я переживав, бо у нас були складні відносини, непорозуміння були. А як кажуть, у тітки відбулись сердечні зміни і вона сказала молодець», - каже Андрій.

«Я як побачила Андрюшу, що він іде з коровами, я йому кинулась на шию, обняла й гаряче поцілувала, пригорнула його, кажу, яка ж ти розумнічка», - додає тітка Тетяна.

Найбільше порятунку   з-під обстрілів має радіти  Тройка, сміється його господар, адже він тепер - єдиний бик на два села.

Але і Андрію  в селі усі неабияк раді, адже слідкували за його пошуком через Інтерент  і дуже переймалися. А от сам Андрій нічого надзвичайного у своєму вчинку не бачить. «Просто, як кажуть, це моя робота, моя відповідальність», - каже Андрій.