Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Віктор Щербачук: «Маю до людей «чуйку», яка мене ще ніколи не підводила»

Родом із Полтавщини,  значну  частину життя проживши на Хмельниччині,  Віктор Щербачук волею долі опинився на Рівненщині, щоб на її теренах взятися за абсолютно  новий напрям  у своїй діяльності  – органічне землеробство, без якого він нині не уявляє свого життя.  Воно стало не лише його  улюбленою справою, але навіть і хобі.  А коли відбувається таке поєднання, то людина здатна досягти найвищого результату. Про багато цікавих моментів із біографії Віктора Щербачука та його погляди на розвиток сільського господарства в Україні читайте у нашій розмові.

– Вікторе Миколайовичу, отож які культури зараз вирощуєте в господарстві «Дедденс Агро», яке Ви очолюєте, бо я так розумію, що Ваші славнозвісні органічні огірочки – то аж ніяк не основна культура?
– Безумовно, ми вирощуємо озиму пшеницю, сою, соняшник, кукурудзу, овес, люцерну. Вирощування органічних огірків – то є своєрідне тренування, спроба зайнятися новим напрямом у нашій діяльності, і, варто зазначити, що це нам вдалося. У минулому році вирощували органічні помідори, а в нинішньому – огірки, причому робитимемо це цілий рік. Це задоволення досить дороге. Будівництво однієї теплиці вартує мільйон, і це лише на обладнання. Продукція жваво розходиться серед мешканців сіл, настільки жваво, що в супермаркет ми навіть не встигаємо завозити.


– А український споживач вже дозрів до того, що готовий за органічну продукцію платити дорожче?
– У минулому році, наприклад, в Україні купили тонн сто нашого органічного цукру. Ми ще не все продали, карантин трохи завадив, але є конкретні домовленості, і весь солодкий продукт буде реалізовано. Ми підлаштовувалися під європейський ринок, і тому дещо висока ціна на наш цукор на внутрішньому ринку не викликає жодного здивування у Європі.
– Вирощування органічної продукції на сьогодні є панацеєю від засилля «хімії» у сільському господарстві як в Україні, так і в світі?
– Треба визнати, що сьогодні органічною продукцією всіх не нагодуєш. Із іншого боку, незабаром у світі може настати ще й екологічна криза. Ми вже настільки забруднили нашу землю отрутохімікатами, що страшно уявити, яке майбутнє чекає нас завтра. Усі підприємства, які виробляють засоби захисту рослин, нині продукують аж ніяк не той оригінал, який вони виробляли із самого початку. Усі виробництва перенесені в країни третього світу, щоб здешевити робочу силу та собівартість. Ми можемо лише здогадуватися, що там «клепають». Нині в Україні генеричних засобів захисту рослин (генериків) 90 відсотків, а раніше їх було не більше 10-20  відсотків. Що таке генерики? Якщо це оригінальна речовина, то вона при внесенні одразу потрапляє в рослину і не залишається на грунті. Якщо багато добрив вносити в грунт, то нітрати перевищують норму в десятки разів. У Європі вводять програми, щоб 30 відсотків вирощеної сільгосппродукції належало до органічної. Їм за це виплачують дотації. І робиться це для того, щоб врятувати свою націю. А ми це робимо суто на ентузіазмі. Наша продукція їде за кордон замість того, щоб її споживали тут, в Україні. Для цього треба стимулювати вирощування органічної продукції, надавати дотації, щоб підприємства у меншій кількості використовували засоби захисту рослин. Адже не так просто сьогодні стати підприємством, яке займається органікою. Перших три роки – це дуже великі затрати. Якщо рахувати грубо, то на кожному гектарі втрачаємо 300 доларів.


На жаль, у сільського господарства України немає шансів повністю стати органічним, але наростити частку органічної продукції нам цілком під силу. Таких країн немає навіть у світі. Якщо в нас забрати 30 відсотків урожайності, ми не матимемо продукції для експорту. А сільське господарство, до речі, дає 18 відсотків ВВП. Умовно кажучи, себе ми прогодуємо, але нічого не заробимо. Але наростити обсяг органічного виробництва до 30 відсотків ми просто зобов’язані. Хоча б для того, щоб забезпечити продуктами тих людей, які можуть споживати виключно органіку. Ми ж маємо турбуватися про свою націю.
– Як же Ви боретеся із хворобами рослин, якщо не використовуєте хімії?
– Це взагалі не проблема, якщо у вас велике поле. Якщо ж маленька земельна ділянка, то це справді проблематично. Хвороби беруться від кислого середовища, яке створюють мінеральні добрива. Якщо ми перестанемо створювати негативне середовища для рослини, то вона не хворітиме. Це те ж саме, що відбувається із людиною. Якщо вона харчується правильно, то ефективно працюють всі органи. Якщо ж ми зловживаємо, скажімо, жирною їжею, то страждає підшлункова, печінка тощо. А ми потім лікуємо це все таблетками. Ми використовуємо лише інокулянти для сої, але це органічна природна бактерія. Якщо у вас невеличке поле, то погана бактерія буде занесена із сусіднього поля, де застосовують мінеральні добрива.
– Якби Вам запропонували пост міністра сільського господарства, Ви б погодилися?
– Так, але не в нинішньому складі Кабміну.
– Людей цікавлять практичні речі – як можна виростити, скажімо, органічні огірки у себе вдома?
– Усе просто – виростити органіку на відкритому грунті не вийде, тільки теплиця. Ми якось один рік насадили цілу плантацію помідорів, але фітофтора їх знищила за один день. У цьому році основною загрозою стануть все ж шкідники. Ми ж розуміємо, що зими фактично не було, шкідники не вимерзли. Впевнений, що через кілька років ми в господарстві матимемо великий асортимент органічної городини.
– А всю Рівненську область зможете забезпечувати органікою?
– Ми тільки за це, головне, щоб були замовлення. Кабачки, гарбузи, морква, буряк червоний, капуста, часник, полуниця. Уцьому році ми запустили новий проект і вирощуватимемо коріандр, кропиву, мелісу ще кілька трав. Робимо такий проект з київськими партнерами, сіємо по п’ять гектарів цих трав. Якщо нам це вдасться, то площі розширюватимемо. В Україні під органічне землеробство нині відведено менше одного відсотка землі, яка перебуває в активному обробітку. Я принципово займаюся лише органічним землеробством і навіть не уявляю, що колись зможу повернутися до звичайного.
– Особисто Вас і очолювану Вами компанію на Рівненщині добре знають ще й як мецената. Може, розповісте про знакові проекти?
– Скажу чесно, що дуже не люблю на цю тему говорити, бо вважаю, що нехай краще про нашу діяльність відгукуються люди… Справді, свого часу ми в Русивелі, де знаходиться наша база, допомагали будувати водопровід, відремонтували ФАП, постійно допомагаємо Гощанській ЦРЛ, Острозькій ЦРЛ. У зв’язку з пандемією закупили і роздали багато антисептичних та засобів індивідуального захисту. Ми є такими орендарями, які з’являються в селі не двічі на рік, щоб посіяти і зібрати, як це робить більшість агрохолдингів, а постійно беремо участь у становленні інфраструктури цих населених пунктів, не на словах, а на ділі є соціально відповідальним бізнесом.
Нині орендуємо землю в Гощанському, Острозькому, Костопільському районах Рівненської області та Новоград-Волинському Житомирської, а в Ізяславському районі Хмельницької області маємо тваринництво. Банк землі підприємства складає 5,5 тис. га. Потенціал нашого підприємства розрахований на 7-8 тисяч гектарів, щоб займатися саме органікою. Бо якщо займатися традиційним землеробством, то з нашою технікою можна обробляти і 20 тисяч гектарів.
– Важко було розпочинати агробізнес на чужій території? Хто вам у цьому допомагав?
– Справді, я ж сам родом не з Рівненщини. Коли приїхав сюди, то перетягнув за собою і трохи людей, яким довіряю. Можливо, важливу роль зіграло те, що до людей, як кажуть, маю «чуйку», яка мене ще ніколи не підводила. Заступник у мене з Кропивницького. Одного цінного працівника я побачив у банку, коли свого часу оформляв кредит на машину, оцінив, що він шустрий і адекватний, і тепер він у мене фінансовий директор. Агрономів перетягнув із Житомирщини, Хмельниччини. Я належним чином оцінюю їхню роботу, і люди стараються зі всіх сил.
– Яка доля чекає на сільське господарство в Україні в найближчому майбутньому? Українську землю оброблятимуть холдинги чи її скупить іноземний капітал?
– Сто відсотків, – у них більше сил і фінансових можливостей. Олігархат ще ніхто не переміг і не переможе, як би не старався. Незважаючи на те, що наше підприємство з іноземним капіталом, ми були категорично проти того, щоб іноземці скуповували українську землю. Власник знав про мою тверду позицію і погоджувався з нею. Я теж їздив у Київ на акції протесту. Але справа навіть не в іноземцях, а в олігархаті. У світі є багато вільних коштів, світовий олігархат не хоче вкладати кошти у свої країни, бо ніші там вже зайняті, гроші можна вкласти в Україну, передовсім, скупити найродючішу у світі українську землю. Сьогодні всі готові її купувати. Ми не можемо цього допустити. Шкода, що люди наші дуже часто пасивні в цьому питанні. Через це в державі виникає багато інших проблем. Ви ж погляньте, майже 50 відсотків людей сьогодні сидить дома. Великі мережі супермаркетів поглинають увесь дрібний бізнес. Супермаркет, де працює 20 людей, закриває 10 дрібних магазинів, які давали роботу для 100 людей. Ми ж бачимо, що таке агрохолдинги, автоматизація. Вони витісняють з процесу людину, і ми маємо зробити в нашій державі все, щоб людина на селі була задіяна в сільському господарстві і мала від того гарні прибутки. Сьогодні все можна зробити. Маємо працювати на середній клас, а не на олігархат.
• Розмовляв Василь Бурченя

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: