У вівторок другого тижня після Великодня, через день після Фоминої неділі (Антипасхи), Православна Церква встановила день особливого поминання померлих.
Цей день називається Радониця. Етимологічно слово «радониця» походить від слів «рід» і «радість», причому, особливе місце Радониці в річному колі церковних свят - відразу після Світлого Пасхального тижня - як би зобов'язує християн не сумувати і не нарікати з приводу смерті близьких, а, навпаки, радіти їх народженню в інше життя - життя вічне. Перемога над смертю, здобута смертю і воскресінням Христа, витісняє печаль про тимчасову розлуку з рідними.
У день Радониці християни символічно поділяють пасхальну радість про воскресіння Спасителя з членами Церкви, які залишили цей світ. За свідченням святителя Іоана Золотоустого (4 століття), це свято відзначалося на християнських кладовищах ще в давнину.
У Радоницю, як і в будь-який інший день, не варто влаштовувати на цвинтарі «застіль» із їжею та алкоголем. Кладовище – місце спочинку тих, хто відійшов до Господа, а не відпочинку й пікніків. Найбільшим виявом вашої пам’яті та любові до спочилих стануть молитва й справи милосердя, присвячені їм.
Царство Небесне, вічна пам‘ять і вічний спокій усім, хто упокоївся у вірі та надії на Воскресіння!
