Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Наш легендарний земляк став генералом

Постійними артнальотами було виведено з ладу систему зв’язку, але Гордійчук продовжував коригувати вогонь по телефону. Він був неодноразово контужений, та позицій не залишив, тільки в бліндажі “відключався”, потім знову приступав до виконання обов’язків. Було відбито шість нічних штурмів. На 18 серпня 2014 року було заплановано ротацію захисників Савур-могили, операцією керував полковник Петро Потєхін. На той час український загін від найближчих підрозділів відділяло понад 30 кілометрів. Потєхін повів на Савур-могилу 8 вояків 25-ї повітряно-десантної бригади та 17 добровольців-розвідників 4-ї роти 42-го батальйону тероборони підполковника Олександра Мельниченка, до них приєдналася група артилерійських корегувальників, з ними рухався БМП 28-ї механізованої бригади та БТР 3-го полку спецпризначення. Після ротації групи “Крим” Гордійчук залишився на Савур-могилі та продовжував коригування вогню. 19 серпня під час масованого нальоту полковника Потєхіна було важко поранено, загинув десантник, поранених евакуювали. 20 серпня під час артнальоту й атаки знекровлений підрозділ 51-ї бригади вийшов із Петровського, коригування велося мобільними телефонами, з цього дня прикордонний район практично був зайнятий російськими військами. Захисники Савур-могили перебували в повній ізоляції - до найближчого українського підрозділу було 40 кілометрів.
Удень 23 серпня російські війська розпочали наступ на південному відтинку фронту сектора “Д”. 24-го вранці, якраз у 23 річницю Незалежності, “Сумрак” продовжував передавати дані про просування ворожих сил, однак українська артилерія вже не могла ними скористатися - їй довелося відійти від Савур-могили під російськими ударами. 24 серпня відбувся черговий штурм висоти, танки стріляли прямим наведенням, кавказькі найманці атакували оборонців Савур-могили; атаку було відбито із численними втратами противника.
Бійці говорили Гордійчуку про недоцільність утримання висоти в аж такому глибокому тилу противника, однак він не збирався відходити без наказу. Наказ про відхід надійшов пізно ввечері 24 серпня, на той час Савур-могила була в щільному кільці.
Гордійчук віддав наказ про відступ вночі 25 серпня після 12 діб оборони Савур-могили. Група з оточення виходила ночами, рухалися до найближчих українських підрозділів. На той час це було вже оточене російськими військами угрупування сектора “Б” генерала Хомчака під Іловайськом. Група пройшла ворожими тилами майже 60 кілометрів та приєдналася до українських військ під Многопіллям.
29 серпня група полковника Гордійчука разом із рештою оточених українських сил пішла на прорив. Під час руху по вантажівці, де перебували Ыгор Гордійчук і сержант Сергій Стегар, було відкрито артилерійський та мінометний вогонь, у кузові стався вибух, автомобіль загорівся. Через надто щільний вогонь противника супроводжуючі підійти не могли; Гордійчук вибрався сам, йому зробили перев’язку - великий осколок влучив у потилицю, не захищену каскою. Полковник намагався керувати боєм, зривав пов’язку, від втрати крові залишився безсилим. Гордійчук (у непритомному стані), Стегар та ще кілька бійців були захоплені в полон російськими десантниками.
Полонених забрали, залишивши окремо Гордійчука та заборонивши надавати йому допомогу, мовляв, він й так швидко “дійде”. Однак він вижив; через два дні його доставили в дніпропетровську лікарню ім. Мечникова, потім у Київський військовий шпиталь. Із 1 вересня полковник перебував у реанімації нейрохірургічного відділення, переніс кілька операцій. Він не міг рухатись, був частково паралізований, додалося зараження крові. За рішенням лікарів, був уведений у медикаментозну кому, щоб збити високу температуру, яка трималася кілька тижнів. Два місяці Ігор боровся за життя й переміг.
8 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко у військовому шпиталі вручив полковнику Ігорю Гордійчуку державні нагороди – орден “Золота Зірка”,  звання Герой України та ордени Богдана Хмельницького II та III ступенів.
На початку лютого 2015 року його прийняли на реабілітацію американські лікарі Військово-медичного центру Збройних сил США імені В. Ріда, у Вашингтоні Ігорю допомагала й українська діаспора.
Ще коли Ігор Гордійчук проходив лікування та реабілітацію у США, Міністр оборони України Степан Полторак призначив його начальником Київського військового ліцею ім. Богуна, у квітні 2016 року полковник приступив до керівництва.
Нагадаємо, що Ігор Гордійчук народився і виріс у с. Залізниця Корецького району.
“Подвиг цієї Людини, його сила духу та мужність, жага до життя – приклад для всіх нас, для майбутніх поколінь українців. Пишаюся тим, що в рядах Збройних Сил служать такі особистості! Щиро вітаю Героя України Ігоря Гордійчука з присвоєнням звання “генерал-майор”, – написав у своїй сторінці у Фейсбуку Міністр оборони України Степан Полторак.
За матеріалами інтернет-видань

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: