На Кубу – з Президентом України

Сусідською машиною Таню повезли в район. Терплячи біль, дівчинка запитувала, чи буде жити, а я запевняла, що обов’язково", – згадує Тетянчина мама.

- Щемить на душі, коли таке чуєш. А коли все те бачиш на власні очі… – з невимовним жалем в очах розповідає Іван Караїмчук, головний лікар Володимирецької ЦРЛ, куди у вкрай важкому, як записано в історії хвороби, і загрозливому для життя стані привезли дівча. Володимирецькі лікарі першими допомагали дівчинці.

- Вона знаходилась у стані шоку, постійно повторювала, що у неї болить ніжка, – ділиться болючими спогадами Іван Васильович. – Перша операція тривала близько 6 годин, але це був лише початок. Кілька днів Таня знаходилася під анестезією, їй давали всі необхідні препарати. Допомога надавалася безоплатно. Я дивлюся на її товстезну медичну картку, в якій на кількох листках тільки знеболювальні препарати, і не вірю очам. Скільки ж може дитяче тільце витримати, аби жити!..

Тетянка ніколи не втрачала віри. Ті дев’ять днів, які вона перебувала у володимирецькій лікарні, стали початком нового життя восьмирічної красуні. Адже де б вона не продовжувала лікування, всюди чулося: «Якби не ті перших дев’ять днів…». Коли Іван Караїмчук зателефонував до столичного колеги з «ОХМАТДИТу» і повідомив діагноз та сказав про необхідність подальшого лікування Тетянки М’ялик, в Києві на якийсь час отерпли: «Ти що, жартуєш?!» Але то була сувора реальність. І трохи оговтавшись, на другому кінці проводу відповіли згодою. Так почалися Тетянчині «мандри» лікарнями України. Столичні медичні світила були вражені, що дівчинку з такими страшними травмами могли врятувати у звичайній районній лікарні.

За два роки в медзакладах Києва, Донецька і Харкова проведено 30 реконструктивних оперативних втручань у зв’язку з численними пошкодженнями. І велика  сила волі, мабуть, потрібна, щоб так завзято боротися за життя.

Доля змилувалася над дівчинкою, яка під анестезією бачила янголів (про це розповідала Івану Васильовичу). Не марно вони являлися їй у снах, адже на землі ними стали небайдужі до чужого горя лікарі, які переживали за цю дитину. А ще – батьки і близькі люди, які вимолювали Тетянці життя. У ряди цих людей став і Президент України Віктор Янукович, який відгукнувся на страждання десятирічної дівчинки. Коли Танині батьки довідалися, що Віктор Федорович летітиме на Кубу, то зуміли зв’язатися з його Адміністрацією і розповіли про своє горе. Президент, коли йому доповіли, одразу погодився взяти дівчинку та її батька на борт літака. Не було в них ні віз, ні закордонних паспортів. Але протягом ночі всі проблеми владналися, і вранці 21 жовтня (в літаку) Президент відвідав дівчинку, поцікавився її самопочуттям і висловив сподівання на швидке одужання.

Отак, разом із Президентом Віктором Януковичем, у Республіку Куба прибула наша землячка Тетянка М’ялик. Там, за участю вже кубинських лікарів, її чекають ще кілька хірургічних операцій. Перебуваючи разом із татом в лікувально-оздоровчому центрі «Тарара», дівчинка проходить обстеження. І найбільше, чого сьогодні хочеться, – вірити у майстерність кубинських медиків, які так доброзичливо ставляться до України.

«Виїжджаючи з лікарні, Тетянка нагадувала: «Не забудьте, у мене 2 листопада день народження!» Мовляв, можете готувати подарунки, – з теплою посмішкою пригадує Іван Караїмчук. – Надзвичайно важливу роль у психологічній реабілітації дитини відіграли психологи та няні. Вони займалися її моральною  підтримкою. Тож наразі дівчинка самостійно почала ходити і вже на Кубі відвідує школу».

Не завжди доля дає нам усі знаряддя для обробітку життєвої ниви. Проте інколи достатньо лиш одного: того, з чим можна прожити своє життя і допомогти його прожити іншим, – серця...

Наталія Андреєва