Мова солов’їна: як рівнянка з Китаю не тільки опанувала українську, а й полюбила

Китаянка Чжоу Хоу за декілька років опанувала українську. Здавалося б, як? Адже китайська та українська – зовсім різні, і вивчити ту чи іншу – місія майже нездійсненна. Однак, якщо є мета – немає перешкод.

Нині Чжоу працює у Рівному вчителем-репетитором з китайської мови. У наше місто її привела любов до українського хлопця, з яким вони познайомилися ще в Пекіні. Однак із Пекіна спочатку любов закинула її в столицю нашої країни, де вона займалася вивченням української мови ще з репетитором. А в Рівне Чжоу разом із чоловіком переїхала понад рік тому.  


«Я зустріла свого чоловіка у той час, коли працювала вчителькою в Пекіні, – розповідає Чжоу. – Там він трудився в одній із китайських компаній. Ми познайомилися завдяки нашим спільним друзям. Спочатку спілкувалися англійською мовою, адже він мало знав китайську, а я взагалі не знала української.
В Україну я переїхала, бо хотіла бути поруч зі своїм чоловіком, адже його робота вимагала, щоб він був у Києві. Тож спочатку ми жили в столиці, а більше року тому переїхали у Рівне. До речі, саме Рівне – рідне місто мого чоловіка».


Рідні дівчини спочатку із осторогою сприйняли бажання Чжоу жити в Україні. Найбільше їх лякала війна. Вони не знали, куди їде їхня дитина і чи буде вона в безпеці в чужій країні.  


«Хоч мої рідні мають теплі стосунки із моїм чоловіком, але, як і більшість батьків, переживали за мене, – ділиться Чжоу Хоу. – Вони знали про війну в Україні і не розуміли, яка там ситуація в суспільстві. А я постійно їх заспокоювала і казала: «Не переживайте, зі мною все буде добре». Зараз вони спокійні за мене, знають, що тут, в Україні, мені добре і що про мене піклуються».

 

«Коли ми з чоловіком жили у Києві – там не всі спілкувалися українською. Була ще й російська. І в цьому теж були труднощі для мене. Я хотіла вивчати саме УКРАЇНСЬКУ. Це питання для мене було принциповим, адже я живу в Україні, мій чоловік – українець, його рідна мова – теж українська. І, якщо чесно, мені українська мова за звучанням набагато гарніша за російську.
А коли я вперше потрапила у Рівне, то відразу стало легше – маленьке і комфортне місто, та й всі люди спілкуються українською мовою».


Вивчати українську мову Чжоу Хоу розпочала самостійно ще в Китаї. А потім вирішила оволодіти мовою краще і почала займатися з репетитором. До слова, особисто мені було приємно слухати, коли вона вимовляла українські слова. А особливо мило та ніжно у неї вдається вимовляти слова «мамуся» та «бабуся» – навіть  не скажеш, що це не наша українська дівчина.


«Мені дуже важко давалася українська мова, – говорить Чжоу. – На початках, ще будучи в Китаї, я вчила її самостійно впродовж п’яти місяців, особливо детально вивчала граматику. А пізніше подумала: «Я хочу володіти українською краще, але сама я не зможу досягнути того рівня, якого я хочу…». Тому, переїхавши у Київ, займалася вивченням мови з репетитором.
А ще я боялася почати спілкуватися з людьми, бо вважала, що моя вимова не гарна і що мене ніхто не захоче слухати. Отож велике ДЯКУЮ мамусі та бабусі мого чоловіка: вони мене постійно підтримували і вчили українській мові по телефону».


Нині у Чжоу дуже щільний графік, вона веде уроки у трьох групах, а також проводить індивідуальні уроки китайської мови. Серед її учнів – люди різного віку. Найменшому зараз всього п’ять років.

«Я працюю вчителем в Україні уже три роки. Спочатку працювала в Києві, а потім – у Рівному. У китайській мові для вас, думаю, найважче – вивчити ієрогліфи, –  говорить Чжоу. – Звичайно, українцям незвично вивчати китайську мову. Але мої учні дуже старанні. До речі, китайська граматика набагато легша, ніж англійська. А якщо порівнювати з українською, то у вашій мові, наприклад, закінчення в словах змінюються, залежно від особи й часу. Беремо слово «їсти»: я їм, ти їси, ми їмо, ти їв, ви їли і так далі. Для вас це не проблема, а для мене, коли я вивчала вашу мову, це були зовсім різні слова. Тобто, мені потрібно було все детально запам’ятовувати. У китайській мові одне слово «їсти» (звучить як «ЧІ») – не змінюється в особах: я, ти, ви – завжди буде звучати «ЧІ».
Також мені було дуже важко вивчати звук «р». Ойо-йо-й, як я із ним намучилася!
Ще в Китаї, читала інформацію про те, як вимовляти ваше «р». Так, в одній інформації розказували, що потрібно набрати в рот води і говорити: «ррррр». Я пробувала і думала: «Ну, не можу я ніяк вимовити правильно!». Пригадую, коли приїхала в Україну, вслухалася в те, як спілкуються люди навколо. І тільки з певним часом таки вивчила, як правильно вимовляти те «р».


Чоловік Чжоу полюбляє китайську кухню й допомагає своїй дружині пізнавати українську культуру. А та, у свою чергу, навчилася готувати українські страви й допомагає йому дізнатися більше про цікавинки китайської культури.


«Мій чоловік, – тішиться Чжоу, – любить китайські страви. Раніше, ще до коронавірусу, коли у нього був час, він дуже любив подорожувати моєю країною. Тож він навчає мене українській культурі, а я його – китайській.
Я вже звикла до українських страв. Пригадую, коли вперше спробувала українську їжу, подумала: «О, як смачно! Невже їжа може і так готуватися?!». До зустрічі із чоловіком я нічого не знала про українську кухню. Зараз уже теж умію готувати  український борщ, млинці, зрази та ще багато чого смачного.
Знаєте, мені дійсно дуже приємно спілкуватися українською мовою. Ще раніше, коли я слухала, як читає українською мовою вірші бабуся мого чоловіка – а вона дуже любить читати – то, звичайно, я не дуже розуміла значення усіх слів, але сама мелодика, ритм й звучання мови – це настільки красиво й захоплююче, що… як її не полюбити?!».


• Олександра Нагорна