Країна-терорист вивозить озброєння із Сирії

В умовах нестачі озброєнь країна-терорист Росія намагається перекинути із Сирії на український фронт ракети різного базування, яких може бути до 6 тисяч, літаки, зенітно-ракетні комплекси земля-земля та суттєво посилити свою армію. Тим не менш, українське "Бавовнятко" продовжує діяти на території ворога. Останній випадок на авіабазі "Енгельс" – ще одне підтвердження цьому.

Щоб захистити Україну від ворожих ракет, потрібне далекобійне озброєння, але, на жаль, західні партнери поки що не готові його надавати. ЗСУ давно перехопили ініціативу в армії агресора, але щоб зберегти її, нашій армії необхідні швидкі та потужні постачання озброєнь від союзників. Повільніе постачання у невеликих обсягах лише продовжує війну. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

– Безпілотник у Саратовській області атакував військову базу "Енгельс", яку окупаційні війська використовують для завдання ударів по Україні. Чи міг суто теоретично цей безпілотник бути українським?

– Представники військового командування України не підтверджують цього та не повинні в умовах гібридної війни. А в усьому іншому – ми неодноразово обговорювали, що набагато ефективніше і доцільніше знищувати ракетне озброєння не тоді, коли воно запущене і летить у напрямку цілей на території України, а до пуску. Тобто знищувати носії ракет.

Наприклад, якщо йдеться про комплекси класу земля-земля "Іскандер" чи "Точка У". Їх треба знищувати на землі. Ми повинні мати такі засоби, щоб знищувати пускові установки. На жаль, їх не дуже багато і союзники з цим не дуже охоче допомагають.

Що стосується ракет "Калібр", то їх запуск здійснюється з трьох видів носіїв – кораблі, ракетні катери та підводні човни. Значить, їх необхідно знищувати на базах, у морі і будь-де до того, як "Калібри" будуть випущені.

І, нарешті, повітряні носії ракет – це насамперед стратегічні бомбардувальники. На жаль, зенітно-ракетні комплекси далекої дії нам також не надають. І NASAMS, і IRIS-T – це комплекси ближньої дії. Можливо, в залежності від ракет NASAMS можна віднести до комплексів середньої дії, але не більше.

Нам потрібні далекобійні комплекси чи взагалі протиракетні комплекси проти балістичних ракет. Тому що навіть радянські комплекси, такі як С-300 та Бук-М1, можуть знищувати крилаті ракети. А ось із балістичними та гіперзвуковими тут проблема.

Нам потрібні такі комплекси, як Patriot, як франко-італійські SAMP-T, як ізраїльські Arrow. Але це нам не надається.

Але я хотів би звернути увагу на те, що випадок з безпілотником – не перший випадок. Наше "Бавовнятко" діє не лише на нашій території, я маю на увазі окупований Крим, а й на території держави-агресора. Це військові об'єкти на території РФ.

Це абсолютно законні дії з нашого боку щодо військових об'єктів агресора. Про це потрібно говорити. Усі зусилля, які наші громадяни здійснюють за підтримкою Збройних Сил, реалізуються. Зокрема ми створили благодійний фонд "Закриємо небо України". Союзники його не закривають своїми силами. Вони частково допомагають засобами, але дуже несміливо, у невеликих кількостях і не з тією швидкістю. Ми допомагаємо, чим можемо, військовим частинам, які належать до системи протиповітряної оборони, а також сприяємо тому, щоб в Україні створювалася система протиракетної оборони.

Перемога буде за нами, у тому числі й у повітрі.

– В Ізраїлі повідомили, що Росія планує перекинути з Сирії в Україну більшу частину своїх стратегічних озброєнь і нібито просить Ізраїль не заважати цьому процесу. Чи припускаєте ви такий варіант?

– Свого часу Суровікін відповідав за повітряну компоненту контингенту збройних сил РФ у Сирії. Ця компонента відіграла істотну роль у знищенні протидіючих сил у Сирії.

Вони вже вивезли із Сирії мало не контрабандою ракети С-300. Росія продовжує це робити. З Сирії виводять все серйозне озброєння в обхід санкцій, які накладаються на РФ як державу, що воює. Можливо, якось домовились із Туреччиною.

Насамперед, це ракети різного базування, літаки, зенітно-ракетні комплекси земля-земля. Там Росія має багато ракет, до 6 тисяч.

– Тобто, якщо Кремлю вдасться провернути цю авантюру, все-таки армія окупанта суттєво посилиться?

– Посилиться у будь-якому випадку, навіть з огляду на те, що на фронт заходять мобілізовані. Противник використовує принцип навали, тиску кількістю навіть погано озброєних та погано підготовлених солдатів. І так у всьому. Якщо є засоби, якщо є люди, їх використовують, незважаючи на величезні втрати як у людях, так і в озброєннях. Але Путін кинув на цю війну все, це питання його виживання.

– Інститут вивчення війни дійшов висновку про те, що Збройні Сили України давно перехопили ініціативу в окупантів, але здатність наших захисників зберегти її залежатиме від продовження контрнаступу взимку. Чи погоджуєтесь ви з такими оцінками?

– Це зрозуміло навіть курсанту військового училища. Але питання у тому, як підтримати ці контрнаступальні дії. Західним фахівцям, експертам необхідно чинити тиск на свій уряд у питанні швидкого надання допомоги Україні ефективними сучасними озброєннями, а не продовжувати війну на місяці через повільні поставки.

Ініціативу було перехоплено, коли ЗСУ нібито готувалися до Херсонської операції, але провели наступальну операцію на Харківському напрямку. Наразі ця ініціатива належить нам, але її треба підтримувати.

Звичайно, ми використовуємо свої резерви та готуємося, але значною мірою це залежить від масованих та швидких поставок з боку наших союзників. Але саме такого роду постачання, на жаль, не відбувається. Наше військово-політичне керівництво працює над цим.