Костопільчанка повідала про трагедії родини

 

Родина, родина – від батька й до сина

Від матері доні добро передам.

Родина, родина – це вся Україна

З глибоким корінням, з високим гіллям…

Такими словами 24 листопада розпочалося чергове засідання союзянського клубу «Родинне стебло» при районній бібліотеці,  який започаткувала відома на Костопільщині просвітянка, щира патріотка, союзянка, перша голова Костопільського осередку Союзу українок пані Ганна Ступницька (нині покійна).

Про свій родовід розповіла костопільчанка, вчителька-пенсіонерка, членкиня міського осередку СУ пані Надія Левчик, дівоче прізвище Шарапа, яка народилась у с. В. Стидень: «У хаті проживали 16 членів родини, але ніколи не було чутно лайку. Жили бідно, але дружно."

З особливою любов’ю пані Надія розповідала про свого діда Діонісія, який лікував людей від усіляких хвороб, хоча й не був лікарем. А ще він був гарним господарем, порядною і мудрою людиною. Згодом родина переселилася в с. Гутвин, бо дід купив 5 га землі. Цікаво розповідала оповідачка про вишкіл, який розмістився на  місці постою штабу УПА у с. Гутвин. Дорослі й діти хотіли наслідувати тих, хто проходив вишкіл. Вони вражали всіх культурою, гарною українською мовою, доброзичливістю, патріотизмом. Пані Надія добре це пам’ятає. Адже їй було в той час 8 років. Навчати медичній справі 30 дівчат приїздив лікар. З Рівного. У вишколі були її родичі, яких потім покарали Сибіром. Батька п. Надії у 38-річному віці застрелив рад. міліціонер. Сльози бриніли на очах п. Надії. Мама сама зростила четверо дітей і померла, розмінявши дев’ятий десяток.

У залі була присутня пані Оксана Стасюк, дівоче прізвище Шарапа, котру у 7-річному віці разом з батьками було виселено до Сибіру, вона належить до родини пані Надії. Пані Оксана теж розповіла коротко про ті страшні часи, про своїх батьків.

Подружжя Левчиків зростило трьох дітей, двох дрньок та сина, дало їм путівку в життя, а вони подарували їм п’ятеро онуків та троє правнуків, які гідні своїх предків. 

«Козацькому роду немає переводу» - прозвучало у пісні після закінченні розповіді п. Надії.

Розповідь п. Надії про родовід Шарап перепліталася піснями. Є. Праск майстерно прочитала вірші «Як часто дякуєм запізно» та «Воскресіння» С. Праска. Союзянка Валентина Кондратюк виконала пісню «Посіяла мати» та прочитала вірш В. Симоненка «Дід умер».

Щира розповідь п. Надії, дружна атмосфера та гарячий чай зігрівали серця присутніх у залі союзянок та гостей.

-- Голова міського осередку Союзу українок

Галина Царук